«Очима культури» № 7. Про «Енеїду» Івана Котляревського, народників та криві дзеркала ідеологій.

Те, що «Енеїда» Івана Котляревського не просто «сміховина на московський кшталт» (як її назвав Тарас Шевченко), а значно складніша й неоднозначна штука, переконливо показала останніми роками низка українських літературознавців: чи то Віктор Неборак у «Перечитаній «Енеїді»», чи то Валерій Шевчук у другому томі «Музи Роксолянської» (а його розмисел на цю тему був окремо виданий у Львові п.н. ««Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко»), або ж Ніла Збороська в «Коді української літератури».

Коли я задумував даний телесюжет «за мотивами» «Енеїди», я й не мав на увазі пропонувати мою інтерпретацію цього класичного твору. В даному випадку, «Енеїда» цікавить мене винятково як символ певного ідеологізованого ставлення до української культури, закріпленого в колективній свідомості українців (значною мірою, під тиском вельми несприятливих обставин, утім, на жаль, не тільки) народниками кінця ХІХ ст., а згодом перетворена на непохитну доґму соцреалізмом із його когортами політруків та комісарів від культури. Відношення між цією ідеологічною інтерпретацією і самим твором приблизно таке, як відношення між «котляревщиною» часто бездарних епігонів і самим майстром Котляревським, силу таланту якого важко заперечити.

На жаль, за інерцією, аналогічне ставлення до «Енеїди», а відтак і до усієї історії нашої літератури, побутує серед українців і сьогодні. Наскільки мені відомо, в багатьох школах досі анахроністично називають Котляревського основоположником української літератури. Не згадую вже про авторів (таких, як Опанас Лобисевич), які ще до Котляревського писали літературу народною мовою, — ні, незалежно від того, таке формулювання просто неправильне у самому принципі.

У свою чергу, тема самообмеженого й прагматично-ідеологізованого ставлення до культури серед народників викликала асоціяції з іншими випадками в нашій історії, коли контроль над культурою силувилася захопити люди від культури неймовірно далекі і в культурних справах некомпетентні: від різного роду політичних вождів, через цензорів-бюрократів до національних комісій з питань моралі…

Усі телепередачі «Очима культури» можна подивитися тут: на моїй сторінці «Очима культури».

Дякую за Вашу увагу! Щиро, Марко Роберт Стех

Продовження циклу «Очима культури» — телесюжет № 8 про інтерпретації Тараса Шевченка.