Опубліковано | 12 Вересня, 2026 | Прокоментуй!
Осінь щедра на професійні свята й пам’ятні дати ЗСУ. У вересні вшановують розвідників, війська радіоелектронної боротьби і танкістів. 1 жовтня – День захисників і захисниць. Збираєтеся вітати військових – незнайомців чи рідних, підтримати, як можете? Почитайте правдиві нотатки одного з них.
Військовослужбовець з Харкова Грей: «Солдатська правда пахне полином». Частина 1. Проза
Сергій Лапко: «Лінії доль, як лінії розмежувань, рухливі». Частина 2. Вірші
Опубліковано | 25 Червня, 2026 | Прокоментуй!
Наступна зустріч творчо-благодійного проєкту “Мистецькі містки”, покликаного гуртувати українців з усіх куточків світу і допомагати ЗСУ, відбудеться напередодні Дня Конституції.
Участь беруть письменниця і освітянка з Харкова Наталія Грайворонська, прозаїк, поет-верлібрист, есеїст з Волині Олександр Клименко. Наша землячка Яна Вовк представить авторку прози Олену Просцевічене.
Дізнаєтеся, як живе люблінська громада українців – воєнних біженців, а також українці в Литві. Почуєте переможців і лауреатів фестивалю «Співай рідною». Гостюватиме на «містках» дослідницький фольклорний гурт з Харкова «Муравський шлях».
У рубриці «Молоді голоси» представить свої картини Софія Халепа.
Ведуча зустрічі – поетеса, співачка, перекладачка Люцина Хворост (Харків – Варшава).
Благодійна мета зустрічі – збір на шини для евакуаційного автомобіля стабпункту 4 ОВМБр.
Детальніше «Мистецькі містки» розповідають у своїх соцмережах.
Як відбувалася зустріч у травні – читайте тут.
«Мистецькі містки». 12-та волонтерська зустріч. «Не видно моря з мого вікна. Там війна»
Опубліковано | 7 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!
У Центральній міській бібліотеці Харкова на вулиці Данилевського пройшла поетична зустріч, присвячена літераторці, перекладачці й освітянці Олександрі Ковальовій.
Прикметно, що ця бібліотека відновила роботу під час Другої світової війни 30 вересня 1943 року, фактично через місяць після закінчення боїв за Харків.
Колись Олександра Прокопівна сумовито посміхалася у своїх рядках:
«Десь в Бога є читальня-хата, в ній мудрі книги залюбки читають вівці і вовки». Як відлунює її слово – читайте і слухайте.
Незрима присутність день зігріва. Вечір пам’яті Олександри Ковальової у Задержпром’ї
Вечір пам’яті Олександри Ковальової 2026
Опубліковано | 5 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!
4 жовтня 2026 року ввечері перестало битися серце Віктора Степановича Бойка – геніального українського поета, перекладача, титана харківської культури, на чиїх плечах довгі десятиліття трималися справи культурного фонду, старання з організації літмузею, музичних, літературних фестивалів, виховання сотень молодих талантів, редагування тисяч книжок, упорядкування надзвичайно важливих антологій слобожанської літератури…

Немає слів описати цю втрату. Відходять титани – Віктор Тимченко, Олександра Ковальова, тепер і Віктор Бойко…
Страшні новини для харківської письменницької громади…
Хай душа померлого спочиває з Богом у вічній радості й вічному світлі!
А ось вірші з добірки, упорядкованої Тетяною Очеретяновою – дорогою подругою, яка добрим янголом була поряд із Віктором Степановичем останні роки.
ДОБРИДЕНЬ, ЛЮДИ
Добридень, люди. Я не з високості,
а із глибин, щоб, може, стать вогнем.
Не думайте, що я до вас у гості,
стрічать не треба квітами мене.
Ні, я не можу схибити нітрохи
і просто заховатись ув імлі,
бо хтось і по мені звіряє кроки,
бо я живу востаннє на землі.
І скільки б я не проникав у атом
чи інтегралів розбивав пласти,
я знаю, люди, правду каже мати:
мені до вас належить дорости.
Бо в грудях ваших по маленькім сонцю!
Ні, це не казка про яйце-райце,
тому й тягнусь, тягнуся, наче сонях,
до вас усіх душею і лицем.
І все спішу на суд і на пораду.
Спішу на бій, і, що б там не було,
спішу між вами межі розорати,
спішу віддати вам своє тепло.
1973
Читати даліОпубліковано | 9 Липня, 2026 | Прокоментуй!
(Мироненко І. Колиска для Бога. Із віршів 2014–2022 років. Харків : Майдан, 2025. 258 с.)
«Колиска для Бога» Ірини Мироненко – вибране із поезій 2014–2022 рр. Ці тривожні роки для кожного, хто береже у своєму серці Україну, стали такими, що визначають вододіл між життям і смертю. Хорхе Луїс Борхес, якому під час Першої світової 1914-го разом із родиною довелося тікати до Женеви, згодом писав: «Смерть (або натяк на неї) робить людей вартісними»[1]. Про ціну людського життя під час війни і книжка поезій Ірини Мироненко. Присутність народженого Бога, який хоч іще немовля, а вже оберігає ту землю, що стікає кров’ю, щоразу відчутна за такими здавалося б спокійними рядками цієї збірки. Авторка постійно думає про тих, «для кого Бог зоставив молитву й бойові набої» (с. 236). Образ молитви – непростої розмови з Небесним Отцем – один із наскрізних у поезії часів війни, уже названої істориками Війною за незалежність України. Можна пригадати бодай «Отче наш, ти, що бачиш це все…» Мар’яни Савки або «Отче наш, сущий у серцях неоперених…» Катерини Калитко. Ірина Мироненко належить до покоління вісімдесятників, її погляд на життя і людину зумовлений іншими регістрами, проте передовсім її поезія – неповторний світ, у якому опоетизовано все – від ягідної яблуні за вікном до рецепту варення чи вокзальної стіни.
Читати даліОпубліковано | 1 Червня, 2026 | Прокоментуй!
Є книги, які пахнуть свіжим друком, а є книги з ароматом старості. Є книги, які пахнуть побутовим пилом, а є — із пахощами лук. Є пластикові, екранні книги, а є живі, із внутрішнім трепетом аркушів.Книги
Праця Ірини Мироненко «Доступ. Спроба портрета офіцера й поета Віктора Пінченка» — фундаментальне нагадування нащадкам, кому завдячуємо за українське сонце і небо, — запахла медом, пергою, солдатським потом, запилюженими армійськими чобітьми і… невловимою радіацією. Книга вийшла у харківському видавництві «Майдан» весною 2026 року.
Читати далі