Опубліковано | 14 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!

Опубліковано | 12 Вересня, 2026 | Прокоментуй!
Осінь щедра на професійні свята й пам’ятні дати ЗСУ. У вересні вшановують розвідників, війська радіоелектронної боротьби і танкістів. 1 жовтня – День захисників і захисниць. Збираєтеся вітати військових – незнайомців чи рідних, підтримати, як можете? Почитайте правдиві нотатки одного з них.
Військовослужбовець з Харкова Грей: «Солдатська правда пахне полином». Частина 1. Проза
Сергій Лапко: «Лінії доль, як лінії розмежувань, рухливі». Частина 2. Вірші
Опубліковано | 14 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!
«Поети, якщо вони ще поети, не мають старості, не мають смерті. Такі собі ровесники, народжені, може, по Трипіллі, а може, після Потопу, незалежно в якій ері». Написав Віктор Бойко у спогадах про Олександру Ковальову.
14 жовтня – його день народження. Невідомо, чи їхні душі можуть зустрітися, а ось вірші й роздуми про них завжди поряд.

Опубліковано | 11 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!

Триває підготовка книжки спогадів про літераторку і дослідницю німецької поезії, перекладачку і викладачку-германістку Олександру Ковальову. Тож читайте чергові сторінки.
Читати даліОпубліковано | 14 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!
Ольга Подущак (Незламна).
Жорна. Художньо-історична повість.
(для дітей середнього та старшого шкільного віку)
Харків: Майдан, 2026, 84 с.
Голодомор — трагічна і чи не найболючіша сторінка в історії українського народу. Тож книжка письменниці із Хмельниччини Ольги Подущак саме про ті жахіття, що творилися в Україні у 30-х роках ХХ століття.
Читати даліОпубліковано | 9 Липня, 2026 | Прокоментуй!
(Мироненко І. Колиска для Бога. Із віршів 2014–2022 років. Харків : Майдан, 2025. 258 с.)
«Колиска для Бога» Ірини Мироненко – вибране із поезій 2014–2022 рр. Ці тривожні роки для кожного, хто береже у своєму серці Україну, стали такими, що визначають вододіл між життям і смертю. Хорхе Луїс Борхес, якому під час Першої світової 1914-го разом із родиною довелося тікати до Женеви, згодом писав: «Смерть (або натяк на неї) робить людей вартісними»[1]. Про ціну людського життя під час війни і книжка поезій Ірини Мироненко. Присутність народженого Бога, який хоч іще немовля, а вже оберігає ту землю, що стікає кров’ю, щоразу відчутна за такими здавалося б спокійними рядками цієї збірки. Авторка постійно думає про тих, «для кого Бог зоставив молитву й бойові набої» (с. 236). Образ молитви – непростої розмови з Небесним Отцем – один із наскрізних у поезії часів війни, уже названої істориками Війною за незалежність України. Можна пригадати бодай «Отче наш, ти, що бачиш це все…» Мар’яни Савки або «Отче наш, сущий у серцях неоперених…» Катерини Калитко. Ірина Мироненко належить до покоління вісімдесятників, її погляд на життя і людину зумовлений іншими регістрами, проте передовсім її поезія – неповторний світ, у якому опоетизовано все – від ягідної яблуні за вікном до рецепту варення чи вокзальної стіни.
Читати далі