Ольга ТАРАНЕНКО: “Маємо досконало засвоїти урок нинішньої війни”
Опубліковано | 20 Серпня, 2024 | Прокоментуй!
Упам’ятку мені, як Віктор Тимченко, уславлений харківський поет старшого покоління, називав Ольгу ТАРАНЕНКО (нар. 1957) «донею». А для багатьох молодих вона, багаторічна керівничка літературної студії «Зав’язь», — радше літературна «мама». Причому «мама» не суворо-догматична, не забронзовіла, а така, для якої найважливіше — щоб її підопічні відростили власні крила й відчули щастя самостійного лету.
Пані Ольга здається людиною емоційною і вразливою; на спілчанських зустрічах саме її промови завжди найзворушливіші, по-людському теплі. Як авторка вона вдумлива і весела водночас; у поезії їй вдається зберігати надзвичайно свіжі, безпосередні інтонації та дівчачий гумор — варто лиш перечитати вірш про «лабутени в метро» зі сміливими синекдохами або «Гала-концерт “Літо”» зі збірки «Перейми», доступної на сайті Харківської філії НСПУ. Сама назва вже містить у собі гру слів: читаємо «перéйми» — і в уяві постає болісний, але сповнений надій етап народження нового життя; читаємо «перейми́» — і чуємо заклик перейняти поетичну естафету або навіть священний вогонь.
Читати даліТеги: Люцина Хворост > Ольга Степанівна Тараненко
Перестало битися серце Віктора Петровича Тимченка
Опубліковано | 15 Грудня, 2023 | Прокоментуй!
14 грудня 2023 року пішов від нас Віктор Петрович Тимченко.
Поет, прозаїк, наставник, ціла епоха Слобожанської літератури.
Цю втрату важко осягнути.
Спочивайте з Богом, Вікторе Петровичу, а з нами – назавжди Ваша любов, Ваші вірші й Ваш живий голос.
Теги: Віктор Тимченко
Відлетіла Олександра Ковальова
Опубліковано | 24 Вересня, 2024 | Прокоментуй!
У ніч із 23 на 24.09 померла Олександра Ковальова. Похорон і прощання відбудуться 25 вересня о 10:00. Подробиці – у доньки поетеси Юлії Соловйової.
Біль і порожнеча. Слів не добереш, бо всі вони мізерні й зайві.
Відходять стовпи, на яких трималася харківська література. Відходять світлі й совісні люди, які були для мистецтва, для інших – а не для себе. А нам тепер – розгубленість: куди йти далі…
Низький уклін Вам, Олександро Прокопівно, і вічний радісний спокій коло Господа. Ви боялися холоду, хай тепер Боженько зігріє та втішить.
Сил близьким!
І – улюблені цитати з віршів Олександри Прокопівни:
Осінь завжди очей шукає,
Щоб раділи їй, щоб хвалили.
Мов дитина мала, довірливо
Викладає скарби небачені:
Жолудь, яблуко і горіх.
…
…Стрілися небо й земля,
Стрілися літо й зима,
Стрілися смерть і життя,
Всіх по двоє, а я сама…
…
…Мені б лише очі втримати,
Затулить від білого стрітення
Змучені очі дитини,
Прошиті білими стрілами…
…
…Вгодована вовча зграя
В найцікавішу гру –
Кістками нашими – грає!
У нашому Раї!..
…
Люди бувають високі, як гори.
Спершу нам страшно – так високо!
Але згодом ми розуміємо:
На гору можна зійти, можна вилізти.
Трохи терпіння, трохи майстерності.
Це ж бо тільки гора…
Бувають люди, як небо –
Недосяжно далекі.
В небо можна злетіти,
Але то – диво.
Та й чий політ
Може виглибить небо?!
Бувають люди, як світ –
Без початку і краю.
Про них знаєш напевне – вони є.
Усе інше – здогади.
Нерозважливий каже:
Дійду кінця,
А назад повернуся таким, як був.
Але так і лишається
На початку дороги…
…
…Вона така старенька, ледь жива.
А стане щось робити – і співа,
Сама собі під руку примовляє.
І так вона всміхнутись поспіша,
Що вам перевертається душа:
«Сама не знаю, що в мені співає».
Вціліла фотовиставка з рядками Анатолія Перерви (до ювілею лірика)
Опубліковано | 13 Квітня, 2024 | Прокоментуй!
Анатолій Перерва народився того ж року, коли створили НАТО і була випробувана радянська атомна бомба. Весна 1949 року подарувала Україні майбутнього композитора, автора «Червоної рути» Володимира Івасюка і майбутнього поета Анатолія Перерву. Їхні однолітки – японський прозаїк Харукі Муракамі, чимало світових зірок кіно й рок-музики. Анатолій Антонович, якби читав про ці збіги, міг би віджартуватися своїми ж рядками: «Для повного щастя – якої цикути?! Дорога в нікуди, в навіки і в незабуття».Дорога в незабуття – це і ювілейний вечір у Балаклійській бібліотеці 12.04.2024, і ця публікація, доступна за посиланням.
Написане і видане під час війни
Опубліковано | 15 Лютого, 2024 | Прокоментуй!
«Подільська осінь у Харкові» 2018 року познайомила наших земляків з творчістю поетів і прозаїків із Хмельниччини. Особливо здружила вона з подолянами поета і публіциста В’ячеслава Романовського. Один із гостей – поет і журналіст Михайло Цимбалюк тепер на фронті як бойовий медик.
Фото на згадку біля харківського фонтану, який приховує пам’ятник закоханим. Перший ліворуч – Михайло Цимбалюк. Перший праворуч – В’ячеслав Романовський. Осінь 2018 року. Фото надала ініціаторка зустрічі, засновниця літературно-музичного клубу «Апостроф» Лариса Вировець.
Що написалося двом поетам за роки, що промайнули?
Читати даліАРТ-КОЛЕКЦІЯ АНАТОЛІЯ МАРУЩАКА (практикум fiction-критики)
Опубліковано | 4 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
8 листопада виповнюється 70 років Анатолієві Марущакові – членові Національної спілки письменників України, який упродовж десятиліть талановито працює у нішах поезії, прози, драматургії, літератури для дітей. До найбільш репрезентативних видань Анатолія Марущака належить книжка “П’ятнадцятий камінь”, до якої увійшли поезії зі збірок “У слові і в мовчанні”, “Мандри наосліп”, “Щоденник вітру”, “86.400”. Спостереження над антологічної книжкою Анатолія Марущака подані у форматі fiction-критики, що передбачає образний, ба навіть образно-композиційний ритмостиль сприйняття й інтерпретації текстів.
Читати даліХарків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
Підтримка сайту: Андрій Пеляк