Рецензія на книгу: О. М. БАНДУРКА, Г. С. БАНДУРКА «УКРАЇНА ОЧИМА УКРАЇНЦІВ»,
«Золота миля», Харків, 2013.
Література в жанрі «подорожей» постала на ґрунті реальних і духовних мандрівок ще на зорі людської цивілізації. Серед найвідоміших мандрівників «по морю людському» і, одночасно, в царині людського духу назвемо Лао Цзи, Конфуція, Будду. Подорожі пілігримів до Палестини почались уже в ІІІ-ІV ст. Найбільш сприятливі умови для мандрівників були створені під час правління халіфа Гарун-ар-Рашида на рубежі VIII- IV ст. Халіф навіть прислав ключі від храму Гробу Господнього та Єрусалиму.Цей екскурс в історичне становлення мандрівки як літературного жанру не випадковий. Адже йдеться про книгу, написану саме в цьому жанрі. Називається вона «Україна очима українців», а написали її Олександр Маркович Бандурка, генерал-полковник міліції, автор багатьох книг на юридичні та кримінальні теми, а також письменник, який має свого читача. В його художніх творах переплелись виразність і пластичність авторського письма з народним гумором, аналізом соціальних причин. Другий автор – онука знаменитого генерала Ганна Бандурка, яка тільки починає свій власний літературний шлях, але вже зарекомендувала себе знанням і вдалою інтерпретацією філософсько-етичних проблем, володінням модерного погляду на актуальні питання сьогодення.Саме цей сплав досвіду і молодечого запалу лежить в основі цієї мудрої і доброї, злободенної і багатовекторної книги. Отож, хотілося б побачити її як у ракурсі світового розвитку жанру, так і в контексті українського літературного процесу. Оскільки нинішній комп’ютеризований люд, чудово розуміючись на гігабайтах та мегапікселях, з дивовижною безпосередністю може плутати Бабеля з Бебелем, Ахматову з Ахметовим.
То ж повернемось до мандрівників і створеної ними літературної традиції. Подорож, як літературний жанр, формується остаточно в ХVIII ст. в Англії. Це «Подорож по всьому острову Великобританія» Дефо та «Подорож по Італії та Франції» Смоллета. Поряд з мандрівкою, де аналізуються факти і події, змальовуються портрети людей та картини природи з»являється знаменита «Сентиментальна мандрівка» Стерна, де на першому плані – аналіз внутрішнього стану подорожнього. Відразу відзначимо – книга «Україна очима українців» має відношення до першого типу літературних подорожей. Є в ній зразки стилю та елементи розповіді, що нагадують усні розповіді українських «мандрованих дяків», з середовища яких вийшов найвідоміший наш мандрівний філософ Григорій Сковорода.
«Щодо того, скільки справжній відьмі має бути років, до цих пір точаться суперечки… Одні стверджують, що відьмою може бути лише стара жінка, інші – що молода, проте заміжня чи вдовиця… А іноді в особі відьми втілюються обидві ці іпостасі… Тепер вони переїхали до великих міст, перевдягнулися в «луї віттони», замість мітли почали літати чартерними рейсами та займатися політикою на шабашах , які, до речі, проводяться сесійно два рази на рік по вул. Грушевського».
Не оминали потойбічних сил і давні греки. Згадаємо знамениту мандрівку Одісея та «Сатирикон» Петронія. Далі – від пілігримських саг середньовіччя (подорожі Брандана), через куртуазний роман ( пошуки святого Грааля) і роман галантно-рицарський (подорожі Амадіса) та геніально-пародійний «Дон Кіхот» Сервантеса, через шахрайський роман Лазарільйо та «Історію Жіль Блаза із Сантільяна» Лесажа…
Тут варто зупинити спритне перо і нагадати модерним і не дуже читачам, що перший російський роман, який називався «Російський Жіль Блаз» написав наш земляк з Полтавщини В.Т.Нарьожний. Можна також додати, що він був попередником М.В.Гоголя в російській літературі, але це вже, як кажуть, інша історія…
Тим часом мадрівна тема була стрижнем романів Філдінга, Смоллета, Діккенса, Теккерея… І того ж Гоголя, який осідлавши російську «тройку», пронісся у своїх «Мертвих душах» над цілим світом.
Однак ми надто захопились, за висловом драматургів «зав’язкою» дії, то ж надамо слово авторам, які у вступному нарисі «Знайомтесь! Це –Україна» недвозначно окреслюють свої політичні та суспільні погляди.
«Важливим є те, що громадянський націоналізм не протистоїть ані універсалізму правових норм, ані особливій місії автохтонів на їх історичній батьківщині, ані проекту мультикультуралізму… Модерні нації є неодмінно і громадянськими, й етнічними водночас, а видатний український мислитель Михайло Драгоманов одним з перших збагнув їх взаємодоповнюваність та вивів дієву «формулу»: космополітизм в ідеях та цілях, націоналізм у ґрунті та формах».
Автори не випадково наголошують на цьому принципі державотворення, цілком доречно підкреслюючи: «Згадаймо Майдан, згадаймо Податковий Майдан, копнути глибше – масштабні страйки шахтарів на Хрещатику». Витоки такої ситуації в тому, що нині суспільство деградує, освітній рівень його знижується. А тим часом у книзі читаємо: «Існує цікава, просто вражаюча закономірність: свого часу найбільше видатних учених і письменників дали саме ті наші землі, де були широко розповсюджені козацькі школи: Полтавщина, Черкащина, Київщина». Наслідком неефективної національної та соціальної політики є ситуація, коли Україну доводиться «українізувати». Автори книги цілком доречно вважають таку «українізацію» одним з парадоксальних явищ нашої історії. Адже нікому не спаде на думку вживати абсурдне словосполучення, скажімо, «русифікація Росії» чи «онімечення Німеччини».
Не слід думати, що книга «Україна очима українців» – це політичний трактат чи розгорнуте суспільно-політичне есе. …Ось перед нами зеленошумні ліси Зміївського району Харківщини – Гомільшанські, садиба полковника Донця-Захаржевського у Великому Бурлуці, де було віднайдено дерев’яні дощечки із текстами найдавнішої пам’ятки давньої Русі – «Велесової книги». А ось – Шумське капище на річці Гнилоп’ять, урочище Громовище. Автори недарма мають «п’ять вищих освіт на двох». Їх мова афористична, інформація промовиста, стилістика виразна.
«В окремих містах можна побачити не тільки людиноподібні монументи закоханих…
Пам’ятник Ярославу Мудрому – «мужик з київським тортом»… Кажуть, що у день свого народження Тарас Шевченко спускається з постаменту і гуляє Андріївським узвозом…»
Як доказ того , що народні перекази носяться в повітрі є поема харківського поета Олексія Аулова «Тарас поміж нас», де справді Шевченко, який зійшов з постаменту на практиці пізнає усі особливості нинішнього українського життя.
Звичайно, приємно пересвідчитись, що перший переклад Євангелія українською мовою було здійснено в Харкові П.С.Морачевським у 1853р. Його Петербурзька академія наук визнала найкращим серед усіх аналогічних слов’янських перекладів Святого Письма. Не менш відрадно, що перша в Російській імперії лекція українською мовою була прочитана саме в Харкові професором української фольклористики та етнографії М. Ф. Сумцовим. Добре, що й чай у Харкові заварюють на вокзалі у найбільшому самоварі в Європі. Однак чудово доповнює цю картинку фраза: «Краще б харківські зарплати були найбільшими в Європі!»
Слід сказати, що автори не мандрували, як туристи. Вони шукають визначальні риси України та українців у вузлових містах та містечках нашої країни. Це Глухів і Почаїв, Батурин і Хотин, Путивль і Трипілля. А ще чарівний Синевір, фантастична Петриківка, неповторна Качанівка – українські Афіни. Там кілька разів бував Шевченко, там він зустрівся з своїм коханням – Надією, юною племінницею господаря Качанівки Тарновського.
У книзі вся Україна – від мальовничих Карпат до індустріальної Донеччини, від подільських лісів до стрімких скель кримського Карадагу. Автори-мандрівники милуються неповторною красою України, але це не сентиментальне замилування приїжджого любителя розвіяти нудьгу, на зразок автора «Путешествия в Малороссию» князя К. Шпаликова, яку він представив на суд читачів у 1801р. «Ежели в течение дня сердце ваше было грустно, печально, то вышед при захождении солнечном в поле, вы пьете в здешнем вечернем воздухе сентиментальне струи Леты – забвения всего, кроме счастия».
На це поет В.А. Жуковський написав убивчу рецензію, в якій зазначив, що такі описи можна робити не виїжджаючи з Москви, у кожному її парку проводжаючи призахідне сонце. Це ж можна сказати і про багатьох туристів, які вирішили «олітературити» свої подорожі. Скажімо сучасний російський літератор Михайло Генін із своїми «Записками мандрівників у прозі та віршах».
Особливості справжнього мандрівного нарису полягають на тому, що об’єкт вивчення розгортається для автора поступово. Він «вглядається» в людей, ситуації, фіксує факти і події, відображаючи їх через призму індивідуальних спостережень. У передаванні особистих вражень від виникаючих перед очима автора форм життя, звичаїв, обрядів, соціальних контрастів і полягає специфіка мандрівного нарису. «Україна очима українців» – це і є книга мандрівних нарисів. Вступний нарис, про який уже було сказано вище, варто кваліфікувати як нарис проблемний. Оскільки предметом його дослідження і художньо-публіцистичного відображення стає актуальна проблема (становлення української державності – Л.Т.), яка постала перед суспільством у конкретний момент часу. Це концептуальний авторський монолог, просвічений індивідуальним баченням людини й ситуації, в якій вона діє.
Автори діють у руслі традиції, яка передбачає, за словами Драгоманова, «передавання вогню, а не попелу».