Петро Джерелянський. ПРОСТИ НАПАДНИКА

ШАБЛІ ПОЕЗІЙ

 

Як в нації вождя нема,

Тоді вожді її — поети…

Євген Маланюк

 

Бог мову дав — одну на всіх,

Та лиш від обраних поетів

Вірші, зібравши сльози й сміх,

Ведуть нас од падінь до злетів.

 

Ми майже звикли до ганьби,

А злетів здавна нам бракує,

Тому похмурої доби

Поет шаблі свої гартує.

 

Як тая шабля розбиває

Байдужости іржаві лати,

В пробуджених серцях лунає —

Нехай живе Вкраїна-Мати!

 

Шабель-рядочків не зупинить

Ані на мить дрібний нікчема,

І полум’яний вірш полине

Над краєм — рідним та зеленим!..

 

ЩО ВИБРАВ ТИ?

 

…Правда — це дорога, якою

людська душа прямує до Бога.

Степан Бандера

 

Ось, на майдані паперовім

Шикуються в рядки поезій

Загони слів, на все готові.

Провідником обрали серце —

Жорстоке, лагідне, байдуже —

То час з’ясує. Ну, а ти

Скажи собі самому, друже:

Як відтепер гадаєш йти

Шляхами доленьки своєї?

Що вибрав ти — добро чи зло?

І правдою або брехнею

Молитви слово проросло?

Хай не відчують навіть друзі

Твою нещирість, наче діти…

Однак, ні Господу, ні Музі

Очей олжею не закрити!

 

 

ПРОСТИ НАПАДНИКА

 

Прости, мій друже, окупанта —

З того підступного десанту,

Яким погрожує сусід

(Ганьба покриє той похід!).

 

Ти зваж на те, що його мати

Не вчила сина убивати,

Молила бути незлобливим…

Дарма, бо він вподобав силу.

 

А десь, можливо, є дівчина,

Що вірить йому, мов дитина,

Вважає, що знайшла героя…

Обрав не розум він, а зброю.

 

Пробач знущання та наругу,

Пробач йому загибель друга,

Якому б жити, — не старий…

Прости… Але спочатку вбий!

 

Березень 2014 року

 

 

НАШІ ПРАПОРИ

 

Як затишно і тепло нам стає,

Коли ми бачимо в єднанні

Два кольори — то синє виграє

Із жовтим поруч, і коханням

До Краю серденько живе:

Під небом — поле золотаве!..

В душі тривога оживе,

А згодом чорне та криваве

Сумління збудять — то земля,

Навіки рідна, бо пролита

Героїв кров. Знов прославля

Поет їх чин, але несита

Лють хутко рветься до сердець…

У власній будемо ми хаті жити

Лише тоді, як мати та отець,

Ту хату заповівши боронити,

Вкладуть в дитячі руки прапорець.

Збагне колись (як виросте) малюк,

Що кольорами майбуття підвалин

Червоний з чорним є… А Маланюк

Його улюбленим поетом стане!