Його пальці найкраще відчували струни і цеглу…

Його пальці найкраще відчували струни і цеглу, трепетне і міцне. Але на 65-у році життя доводиться говорити те, що нагадує обірвану струну й тріснутий камінь — “земля йому пухом”. Сьогодні  провели в останню путь поета і журналіста Олексія Аулова. Він народився восени 1949 року на Бєлгородщині, школу закінчив у Безлюдівці, під Харковом. Асоціативні перегуки з тими місцями можна знайти у книжці Олексія Івановича “Безлюдівське перехрестя”. Працював у різних точках тодішнього Союзу РСР буровим майстром, муляром-реставратором, виконував обов’язки замполіта прикордонної застави. У його біографії — робота в цинкографічному цеху видавництва “Соціалістична Харківщина”, історичний факультет каразінського університету. Свою творчість Олексій Аулов адресував і дітям, і дорослим. Це лірика і гумор, сатира і авторська пісня. Кремезний, з гітарою в руках, теплою посмішкою — на різних зібраннях він додавав своїм голосом відвертості й ледь помітного смутку. Щедро писав пісні на слова друзів. “Оберніться, чому ваші плечі тремтять” – один з його кращих романсів на слова Наталки Матюх. Ці слова згадалися, мабуть, багатьом його друзям у день прощання.