Сергій Шелковий “Триптих річниці”.

1.

* * *

Тоді ти вийшов на Майдан.
І ось сьогодні, рік потому,
і полум’ям, и димом лан
повзе до вікон твого дому.

Здається, ось вже спалахне,
і мариться – нема спасіння.
Але ж в зворотнім вітрі тхне
відвага й гіркота коріння.

І тут, де прадіди лягли,
щоб залишитися собою,
дай Бог, аби і ми змогли
жертовного дістатись бою.

Примари хижої орди
ще топчуть Крим і схили Сходу,
але вже ти – не просто ти.
Ні, – крізь усі земні суди,
крізь всі затьмарені світи, –
ти рух, небесний рух свободи

2.

.
* * *
Ось чого хочу я в найтяжчі дні,
в часи наснаги, зради та наруги:
жадаю, щоб наснилась Ти мені,
Твої минулі, в рідних зморшках, руки.

І щоб Твоїх очей свята блакить –
серед надій, натхнень, смертей та згуби –
торкнулась мого серця ледь на мить,
аби одвічність правди відродить:
“Живи! Бо я з тобою, дитино люба…”

3.
* * *

И.Б.
“Хорошо пахнут детские волосы” –
беспорочностью маленьких птиц.
Знаю, Бунин, – и едкости голоса,
и заноз твих острых зениц
дух-мудрец твой – моложе, приветнее.
И звучишь ты надеждой во мне
над химерами дня-междометия,
над горящими в судном огне

сновиденьями падшего времени…
Сладкой речкой ребячьих волос
пахнет детство заблудшего племени,
огорчённого бесом всерьёз.
Ты, прошедший сквозь “дни окаянные”,
мог ли знать, как опять, через век,
те же зенки, несытые, пьяные,
из-под Виевых выстрелят век?

Ты, влюблённый в певучую вольницу
Украины, Эллады славян,
мог ли ведать, как лжёт, как заходится
в злобном раже лубянский пахан?
И лишь раем мальчишества волосы
веют, – пижма, ромашка, пырей, –
там, где Каин – на танке без тормоза,
где кровавы закатные полосы
над бессонницей неньки моей…