• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Леонід УШКАЛОВ. З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МІСТИКИ: СКОВОРОДА І ГАМАЛІЯ
Олександр Бобошко. Передспасся: книга поезій →

«Очима культури» № 40. Аванґардна музика Леоніда Грабовського.

Опубліковано в 14 Чер, 2015 Прокоментуй! 5 890 переглядів

У недавньому інтерв’ю для російського сайту COLTA.RU леґендарний швейцарський гобоїст, Гайнц Голліґер, принагідно згадуючи свій виступ на Заґребському бієннале 1969 р., згадав також про свій зв’язок з українським композитором Леонідом Грабовським:

«Я виконав теж «Мікроструктури» киянина Леоніда Грабовського. Ми з ним ніколи не стрічалися, але його твори я грав часто… Його переслідували на батьківщині та погано знали за її межами. Він писав, мабуть, найнесусвітнішу музику, з якою я коли-небудь мав справу, найбільш аванґардну музику із того, що будь-коли творилося в СССР. А особливо для ранніх 1960-х. Пізніше він написав для мене й Урсулі [Голліґер,арфістки, дружини Гайнца — МРС] тріо «Візерунки» для гобоя, арфи й альта, а ще пізніше «Малу камерну музику № 2» для гобоя, арфи й струнних. Згодом він виїхав до Америки, і я втратив із ним контакт…» (Я вдячний Євгенові Ґромову за те, що він звернув мою увагу на цю публікацію.)

B40 1 HrabovskyЛеонід Грабовський і сьогодні, на жаль, залишається маловідомим творцем як на батьківщині, так і у світі, хоча в Україні таки поволі з’являються деякі позитивні зрушення. Останніми роками в Києві відбулися два ювілейні концерти його творів: спершу з нагоди 75-річчя, а 2015 р. у відзначенні 80-річного ювілею композитора. Майже всі (якщо не всі повністю) твори Грабовського для фортепіяно майстерно виконав та записав піяніст Євген Громов (один з найцікавіших інтерпретаторів музики Грабовського та загалом найпослідовніший пропагатор фортепіянної музики сучасних українських композиторів) і, що важливо, його записи (разом з іншою музикою Грабовського) вільно доступні в мережі (див: http://classic-online.ru/ru/composer/Hrabovsky/3550). Крім того, 2011 р. Симфонічний Оркестр Українського Радіо уперше виконав та записав монументальну «Гомеоморфію № 4» для симфонічного оркестру, однак той запис залишається доволі ефемерним, бо я ніде не зустрічав ані його, ані фахового обговорення цього твору. (Між іншими, така недоступність навіть тих не дуже численних якісних записів української музики, які були здійснені, — одна з непростимих хронічних проблем і чіткий симптом неадекватного управління сферою національної культури…) Й нарешті в програмі цьогорічного фестивалю «Музичні прем’єри сезону 2015» представлено нове виконання «Чотирьох українських пісень» для мішаного хору і та симфонічного оркестру композитора, на які свого часу схвально відгукнувся Дмитро Шостакович і які тоді утвердили за Грабовським репутацію провідного молодого композитора України ранніх 1960-х рр.B40 2 1 Photo 17

Утім, попри те, для переважної більшості навіть тих українців, які цікавляться рідною культурою (не кажу вже про суспільство України в цілому) практично невідомими є не тільки постать і творчість цього видатного композитора, а й увесь феномен «київського музичного аванґарду» (напевне, за єдиним винятком Валентина Сильвестрова, причому з пізнішого періоду його творчості), й загалом української класичної музики 1960-х рр. А свого ж часу група молодих композиторів, яких назвали «київським аванґардом» і до якої, окрім Грабовського і Сильвестрова, належали ще деякі студенти Бориса Лятошинського: Віталій Ґодзяцький, Володимир Губа й дириґент Ігор Блажков, а згодом ще Святослав Крутиков і Володимир Загорцев, — заявила про себе в ранніх 60-х, як новий сміливий голос української музичної культури, й, попри інформаційну блокаду, ці композитори спромоглися привернути увагу західних музичних критиків, які, слідкуючи за музичними подіями в СССР, іноді оминали «столичну» Москву, щоби зосередити увагу на «провінціональному» Києві.

B40 3 1965В контексті «київського аванґарду» Грабовський був не тільки одним з найсамобутніших талантів, а й найсумліннішим серед своїх колег дослідником теорії музики. Урешті саме із глибокого знання й осмислення еволюції західної музичної культури у своєрідному «прогресі» від імітаційної поліфонії середньовіччя аж до ускладнених модерністичних форм ХХ віку, викристалізувався творчий метод Грабовського, базований на системі складних математичних обрахунків, що організують вибраний музичний матеріял у згідності з витвореним Грабовським алгоритмом.

Та проте, в задушливій ідеологізованій атмосфері СССР, творів Грабовського майже не виконували (про трансляції по радіо або записи на платівках шкода було й говорити), отже, його музику знало вузьке коло професіоналів і ентузіястів. Його музику (та дещо іншого характеру) український слухач знав із численних кінофільмів, для яких Грабовський створив музичний супровід, та і то лише з тих, які потрапили на екрани, а не були заборонені й, як, скажім, «Вечір на Івана Купала» Юрія Іллєнка, десятиліттями пролежали на полицях архівів…KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA

Вимушений переїзд композитора до Москви в 1981 р., а згодом виїзд до США, звідки у 1992 р. він вирішив не повертатися назад, іще виразніше віддалив постать і творчість Леоніда Грабовського від культурного контексту України. А зокрема ще й тому, що із половини 1980-х, приголомшений масою математичних обрахунків, яких вимагав його творчий метод, а які практично неможливо було здійснити без комп’ютера, Грабовський майже перестав писати нові твори… Хоча, на щастя, лише «майже перестав». Нові твори таки з’являлися, хоча і розділені довшими періодами тиші…

Якщо ті, кому не чужа творчість Грабовського, знають з тих новіших творів медитативне «Für Elize» для фортепіяно (1988), то інші композиції, написані в останніх роках у Москві та після переїзду до США, маловідомі… Твір для камерного хору а капелла «Temnere Mortem» («Зневажати смерть») на латиномовні тексти Григорія Сковороди (1991)… симфонічна елегія «Ворзель» (1992) у пам’ять Бориса Лятошинського… «Передвістя світла» на слова Василя Барки (1992) для сопрано, скрипки, клярнета, фортепіяно й сентизатора, та «І буде так» (1993) на вірші Миколи Воробйова… «Глас 2» для басового клярнета (1994), задуманий як некролог для Дмитра Шостаковича, тощо, тощо…

Треба сподіватися, що ті й інші твори звучатимуть дедалі частіше й що самобутній музичний голос Леоніда Грабовського міцно вплітатиметься в живе мереживо нашої культурної самосвідомості… Колись, переслухавши «Concerto misterioso», модерний класик польської і світової музики Вітольд Лютославський похвалив цю «справді неповторну музику», додавши, що це вражає, бо «так дуже важко композиторові в сучасних часах бути ориґінальним…»

 

Marko Stech 2 small 2

kontakt_logo (male)Усі телепередачі «Очима культури» можна подивитися тут: на моїй сторінці «Очима культури».

Дякую за Вашу увагу! Щиро, Марко Роберт Стех

Продовження циклу «Очима культури» — телесюжет № 41 про кінорежисера Олександра Довженка і його фільм «Звенигора».

Marko Robert Stech , Борис Лятошинський , Валентин Сильвестров , Київський аванґард , Леонід Грабовський , Марко Роберт Стех , музика , Очима культури , українська культура

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Дмитро Щербань. Незламний прокурор (Розщебнувши ґудзики генеральського мундиру прокурора)
  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві
  • «Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк