Щемливим спогадом Миколи Жулинського про Юрка Покальчука відкривається друге число журналу “Харків”, що цими днями вийшов у світ. Поетичний потяг часопису репрезентують добірки віршів Олександри Ковальової, Ігоря Оржицького та Володимира Стального. Широко і розмаїто представлена проза. Передовсім, це оповідання Klyma “Сорочка”, дві новели Богдана Мельничука “Поле вічного болю” і “За наших хлопців на війні!..”, уривок з повісті Михайла Олефіренка “Маестро”. Під рубрикою ” “Повертаючись до джерел” читачі мають змогу дочитати історичну повість Миколи Горбаня “Козак і воївода”, початок якої було надруковано в попередньому номері. А документальний твір Станіслава Бражника “Роман і Зося” подано в перекладі з російської Валерія Дяченка. З поетом і драматургом Григорієм Половинком, який нині мешкає в тимчасово окупованому селі Весела Гора на Луганщині, провів і записав цікаву розмову Василь Шапран. Під рубрикою “Далеке й близьке” про харківський студбат розповідає Олександр Бакуменко. Про давні й актуальні проблеми українства йдеться в бесіді Миколи Славинського з академіком НАН України Віталієм Дончиком. А публікація Леоніда Баргузина “Академік Трохим Лисенко: pro i contra” прагне реанімувати ім’я несправедливо звинуваченого селекціонера-акробіолога. Публікує журнал і афористичні вислови та думки Володимира Брюггена з його “Блокнотів”. А завершують це число епіграми різних літ під загальною назвою”Імениті й безіменні” Анатолія Перерви. Отож запрошую до цікавого читання.
В’ячеслав Романовський