ХАРКІВ ВОЛОДИМИРА СВІДЗІНСЬКОГО

Постать Володимира Свідзінського (1885-1941) знакова для нашої літератури. Лірика митця становить яскраве вираження українського модернізму, елітарної культури. Поет не належав до жодних партій чи літугруповань, його твори вияскравлюють гармонію особистості поза зламами політичних та історичних епох. Стоячи осібно від активного мистецького руху Харкова доби Розстріляного Відродження, митець, як ніхто, зберіг власний голос, високо піднісши українську літературу. Замовчувана протягом десятиліть, його унікальна творчість є поезією європейського масштабу, що неодноразово визначали читачі, як зарубіжні, так і вітчизняні. Шістнадцять років життя митця, ознаменованих вершинними здобутками його лірики, минули в Харкові. Тож цілком логічним є те, що 9-10 жовтня цього року в слобожанській столиці відбувся ряд заходів, присвячених святкуванню 130-річчя Володимира Свідзінського.

9 жовтня в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди київський професор Елеонора Соловей прочитала лекцію, присвячену аспектам наукової біографії поета.

Проф. Е. Соловей, доц. Р. Мельників, проф. Л. Ушкалов, ХНПУ

Виступ супроводжувався демонстрацією унікальних фото цьогорічних знахідок, виявлених під час мандрівки дослідниці Західною Україною, де минало дитинство В. Свідзінського (с. Маянів на Вінничині, с. Моломолинці на Хмельниччині та ін.). Е. Соловей презентувала також книгу «Тай-зілля» (Кам’янець-Подільський, 2015), що є, по суті, першим окремим повним виданням того рукопису «Медобору», який ретельно укладав поет у харківський період творчості.

Окремо увагу було зосереджено на потребі вшанування пам’яті митця: якщо в інших місцях проживання В. Свідзінського його іменем називають школи й вулиці, то в Харкові нема навіть меморіальної дошки.

Розмова продовжилася в Клубі письменників, де того ж вечора відбувся вечір «Таємниця творчості В.Свідзінського». Після захопливого та вражаючого фактажем виступу Е. Соловей, що переніс присутніх у наше місто 30-40 рр., пояснивши обставини ув’язнення та загибелі поета, В. Брюґґен проаналізував книгу Е. Соловей «Притча про поетів», де одною із центральних є однойменна розвідка про В. Свідзінського й П. Тичину. Власний погляд на постать геніального попередника запропонував С. Шелковий. На вечорі звучали пісні у виконанні М. Воловика та В. Бурмаки, який презентував власну пісню на вірш В. Свідзінського «Під голубою водою…». Пронизливим підсумком вечора стало читання творів поета (декламували Е. Соловей, О. Якименко, Л. Хворост, А. Тимченко).

О 18.00 того ж таки дня в Харківському літерному музеї відбулася дискусія «Митець-влада-війна» у виставковому просторі «Будемо жити!», підготована натхненницею всіх цих харківських заходів Т. Трофименко та її колегою Т. Пилипчук. Проблеми творчості під час і на тему війни, високого та профанного, істинного й хибного – провідні аспекти, що були обговорені на заході, родзинкою якого стала презентація матеріалів із фонду ХЛМ, пов’язаних із життям В. Свідзінського.

Наступного дня, 10 жовтня всі охочі мали змогу помандрувати харківськими адресами поета. Почалася екскурсія на Південному вокзалі, з якого, вочевидь, і відбулося знайомство лірика з містом, а далі екскурсанти вирушили на Москалівку й Новоселівку – трамваєм, як, певно, їздив і сам митець, – де В. Свідзінський винаймав приватні помешкання. Півсільська місцевість пасувала інтровертному поетові, тому й маємо зразу кілька адрес – вул. Володимирська, 29, вул. Світланівська, 49, вул. Лютівська, 29 і 39.

А. Тимченко, Е. Соловей, М. Красиков

Екскурсія вул. Світланівською

Далі мандрівка продовжилася відвіданням Холодної Гори. По-перше, є недоведені відомості про те, що В. Свідзінський деякий час мешкав у цьому районі. По-друге, можна припустити, що поет міг відвідувати колег по перу на Полтавському шляху, 118 (раніше вул. Свердлова, 118). Не оминули увагою екскурсанти й похмурої будівлі Холодногірської в’язниці, де восени 1941 року перебував В. Свідзінський.

У центрі міста – пров. Спартаківський – на момент приїзду В. Свідзінського до Харкова розташовувалося Державне видавництво України й редакція «Червоного шляху», надалі редакції було перенесено на вул. Пушкінську, Сумську (так званий «Літературний ярмарок»). Фінальним пунктом екскурсії стало відвідання будинку «Слово», в якому поет часто навідував М. Пилинську та О. Чілінгарову.

Завдяки зусиллям Е. Соловей, М. Красикова, А.Тимченко, активній участі М. Сподарця, В. Дяченка, В. Склярової, зацікавленості й підтримці решти присутніх екскурсія дала змогу відтворити самий дух того часу, зрозуміти характер місць, пов’язаних із В. Свідзінським, а відтак, по-новому поглянути на його творчість.

Є надія, що Харків і надалі буде постійно актуалізувати ім’я В. Свідзінського, геніального українського поета ХХ ст.

Антоніна Тимченко, фото автора