• Головна
    • Статут
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← “МІЖНАРОДНА СЛОВ’ЯНСЬКА ПОЕТИЧНА ПРЕМІЯ”
Презентація книги Володимира БОНДАРЕНКА “Украинское фламенко” →

О. КОВАЛЬОВА. До Дня Козацької Покрови: нові поезії

Опубліковано в 26 Вер, 2016 Прокоментуй! 1 179 переглядів

Є такий жанр: вірші з нагоди. А нагода дуже висока –  сама Покрова. До Вашої уваги вірші Олександри Ковальової, присвячені козацькій славі.

Козацька зброя

 

  1. Шабля

Біля руків’я

Птах чи звір?

Хто б не був,

Нікому не вір.

Усі зречуться:

Звірі й птахи,

Коли ти плохий,

Як тебе полишила сила

Й згорнулося небо синє

У вузлик тугий.

І тільки твій голос нагий

Покотиться лугом,

Покотиться плесом.

 

Притупилося лезо

Твоєї шаблі-сестриці:

Твій ворог не лицар!

Тож не гайся,

Клич, сестрице, тих,

Що з нагайками.

Бо негоже шаблю тупити

Об шакалячу гидь.

 

Котиться голос нагий

Плесом і лугом.

Орле, вовче!

Стань моїм побратимом,

Стань другом!

Перевір,

Чи є у шакалячих грудях серце?

А мені скільки жити,

Відтепер шаблю свою гострити.

А мені пам’ятати,

Що є вороги і є таті,

І що ось воно – лихо:

Це коли твій ворог

Не лицар.

 

  1. Келеп-молот

Ручка з аршин.

З одного боку – тупий обушок,

З іншого – гострий ніс.

От і має козацький син

Зброю чеканну.

 

Шабля – то панна!

То для свят,

Для лицарського двобою.

А молот падає там, де тать

Давно не корчивсь од болю.

 

Помсти проща.

Обладунок потрощено.

А під кінець  ще й якірець

На сиву дорогу кинь!

Коней жаль, та не жаль підків.

А ще менше вершників жаль,

Що з мотуззям напохваті – брати ясир.

Що в багнюку втоптали спокій і мир.

 

Ручка з аршин.

З одного боку – тупий обушок,

З іншого – гострий ніс.

Гучно лунають пісні

І дзвенить зброя.

Слава, вона не в тім, аби взяти Трою,

Прихопивши чужу жону для хтивих утіх.

Слава, вона у тім,

Щоб боронити своїх.

Щоб ворог не гнав у степи ясир,

Щоб не томився важкими думками козацький син.

 

А в нього ж

Келеп-молот і якірець.

От  і поразка  ворогу-татю,

От йому і кінець!

 

  1. Спис

Козакові без ратища,

Як дівчині без намиста

                   (Народне прислів’я)

Хтось хоче спать,

Заліз під дах.

Десь лихо насува,

І вже принишк у лісі птах,

І полягла трава.

 

Який це час? В якій добі?

Звідкіль цей грізний свист?

Це хто зламав священний спис,

Щоб розпочався бій?

 

Стоїть без ратища козак,

А лава наступа.

І вже відспівує лоза

Того, хто все проспав.

 

Аж ось тополя молода

У кульчиках  з роси.

Це віщий знак! Це Божий дар,

Збагнув козацький син.

Лаштує ратище собі,

Відчахує гілля.

Гуркоче шлях, двигтить земля,

Гримить повсюди бій.

 

Є ратище у козака,

Намисто в дівки є.

Тримає спис тверда рука,

Пощади не дає.

 

Який це час? В якій добі?

Кого він не ляка?

Є ратище у козака!

Зробіть таке й собі!

 

  1. Ятаган

Ятаган потерпає

Від спраги.

На лезі кривім

Причаїлася помста.

Помста дає силу

Не долучитися до ясиру.

 

Блимає ятаган.

Помста в’язка, туга.

Спрага їдка, пекуча,

На жоднім ярмарку не прикупиш,

З жодного денця не злижеш.

Десь причаїлося лихо,

Що бризне кров’ю.

 

Та вже ятаган усміхається,

Бо він у ворожій крові купається,

Спрагу  вгамовує, п’є.

І все стає

Таким, яким воно бути має:

Під ногами – зелене маєво,

Над головою – небесна синь.

І люди, як люди.

І доля у них не мачуха,

І самі вони не ясир.

 

  1. Козацька рушниця

 

Буває:  коромислом через плече.

Буває:  ратищем вздовж ноги.

Ніхто не сховається, не втече,

Вклякнуть  нажахані вороги.

 

Бо як роса на сонці розтане,

Вона щонайдальших дістане,

Для яких закоротка рука

Навіть у козака.

 

Козак гадає:

Як усе до ладу!

Тепер, з рушницею,

Я усі степи обійду,

Об’їду.

Ці – к полуночі

Ті – к обіду.

 

А комусь сниться:

Коромисло степом пливе.

Усе живе

Наділяє добром.

На ньому одне цебро:

Удень – сонце,

Вночі – місяць.

 

Немає на землі місця,

Де б ворогу було затишно.

Бо ледь задріма,

А вже йому сниться

Коромисло через плече.

Він знає –

То козацька рушниця.

Ніхто не сховається,

Ніхто не втече!

 

 

  1. Ладівниця-порохівниця

 

І вродлива, і роду гарного,

А взяла,

Повну пелену пороху натовкла,

Вузлом зав’язала,

З козаком втекла.

Ладівниця.

Не дівка, не молодиця, –

Порохівниця.

 

Здалека – гарбуз гарбузом.

Гарбузівна.

Гарбузовим квітом

Світ квітчає.

Де б лихо не причаїлося,

Козак його помічає,

Щедро із ладівниці

Лихо те пригощає.

Хай горить-палахає.

Квіт гарбузовий.

 

Гарна

І роду гарного.

Не дівка, не молодиця,

Лада-ладівниця,

Порохівниця.

 

  1. Сагайдак старого козака

Чого у твоєму сагайдаку бракує?

Глянь –

На високій тополі зозуля

Роки високосні рахує

І скида

У твій сагайдак.

Недосвідчена, молода.

Скида й скида.

Зими морозні,

Весни млосні.

Жоден день не пісний.

Уже сагайдак затісний

Для її дарів.

 

Молодий козак одурів

Од щастя.

А воно, як трясця:

Не відпустить, як нападе.

В ріст іде

Кожен день.

Напинається туго в сагайдаку.

Чого не було на довгім віку!

 

А тепер козак абшитований,

Дід січовий.

Тож зозуля на іншу тополю перелітає.

В інші гнізда пташат своїх підкидає.

Свій загублений голос шукає.

 

Та все, що було на довгім віку,

Відтепер тулиться в сагайдаку

Козака абшитованого.

Там і весни млосні,

І осені високосні.

Усе пісне і скоромне

На козацькі стріли настромлене.

Усе там…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

О. Ковальова

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Премія імені Тані Шамрай
  • Міхаель Целлер: “КАШТАНИ ХАРКОВА. Мозаїка міста”
  • «Міжнародна слов’янська поетична премія»-2020
  • Помер Микола Чумак
  • Олександра Ковальова: ГОЛОСИ З МИНУЛОГО (Спогади)
  • Перший німецький роман про сім’ю остарбайтерів написала дочка східної робітниці
  • Книга Олександри Ковальової “Обрії”

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech «Майдан» І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віталій Квітка Йогансен-фест Кириченко Ковальова Леонід Ушкалов Літературний музей Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий еміґраційна література малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк