Помер Микола Побелян

По полудні 17 грудня ц. р. після тривалої тяжкої хвороби не стало Миколи Побеляна… Не стало чудового поета, котрий привіз із рідної Чернігівщини на славну Слобожанщину дух Сіверщини, душевну приязнь і свій талант. У Харкові протягом кількох десятиліть успішно працював учителем української мови і літератури, керував, створеною ним же, шкільною літературною студією «Грудка» імені Станіслава Шумицького. Як неабиякого педагога, його добре знали колеги і  за цікавими  методичними розробками викладання філологічних дисциплін, із якими можна було познайомитися на сторінках фахових видань.

У досить зрілому віці Микола Побелян став поєднувати учительську працю з  літературною творчістю, яка повністю захоплює його.  І незабаром поетичні публікації в періодиці і дебютні книги віршів  «Дай мені долоньку» (1997) та  «Сніги на двох» (1999), а також рекомендації  Юрія Стадниченка, Анатолія Перерви і Віктора Бойка підтверджують його поетичний хист, уводять у 2001 році  до Національної спілки письменників України. Поет повністю розкриває свій творчий потенціал,  друкується в журналах, альманахах, колективних збірниках, антологіях, одна за одною  виходять його  книги:  «Лінія Сальвадора Далі», «Перетин льоду і вогню», «Маргріттового птаха крила»,  «Вибране»,«Сто каратів», «Відлуння голосу Енліля», «Від Сіверська до Печеніг», «Я ніколи не путав коня», «Місяць великої риби», «Друга сторожа», «Пройдімо шлях», збірки  віршів для дітей «Горобина сімеєчка», «Зайчик Скік» та інші.  Активно працює в Харківській письменницькій організації, виступає з читанням своїх творів  у школах і вузах, бібліотеках і трудових колективах.

Він часто згадував свою малу батьківщину, їздив у Коропський та інші райони Чернігівщини, рідне село Покошиці, де з’явився на світ 22 червня 1948 року.  Навідував і Ніжин та Крим, де студентом отримав вищу філологічну освіту. Життя  подарувало йому багато цікавих зустрічей, знайомств, друзів, щирих шанувальників його поезії. Та справжньою любов’ю став для поета Харків, де він знайшов творче визнання, свою долю.

 Письменники Харківської обласної організації НСПУ глибоко сумують у зв’язку зі смертю свого колеги і висловлюють співчуття рідним покійного.