• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← “Я плачу за Вами”: добірка віршів Анатолія Перерви
“Суниці Держпрому” – нова книжка Ірини Мироненко →

Помер Анатолій Перерва

Опубліковано в 24 Бер, 2018 Прокоментуй! 2 718 переглядів

Сьогодні вранці не стало Анатолія Перерви – Поета, Людини. Українська література втратила лірика небесної глибини, світлого слова, яке очищує душу, навертає на чесність і добро.

Весна плаче! Царство небесне, вічний спокій душі померлого!
Похорон відбудеться завтра, 25 березня, о 12:00 на малій батьківщині поета в с. Вербівці Балаклійського району Харківської області. Із Харкова від Літмузею виїжджатиме о 9:30 спеціальний автобус; прохання охочих прийти трохи раніше, о 9:00.

 Перерва Анатолій Антонович народився 12 квітня 1949 р.  в с. Вербівці Балаклійського району Харківської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.  Шевченка. Обирався відповідальним секретарем Харківської обласної письменницької організації. Працював заступником директора з наукової роботи Харківського літературного музею.

Автор поетичних збірок: «Живіть, жита», «Голоси криниць», «Серед білого дня», «На зламі літа», «Соло і голос віщодощів», «Чистий четвер», «Полювання без ліцензії», «Невимовне», «Перевесло слова і сльози», «Небесна ясність».

«Перед дверима хати, якої нема» – так називається розділ останньої з названих книг. Тут, на землі, душа поета вже не має хати, притулку; вона вирушає до небесної ясності, до Господа, лишаючи нам пронизливі вірші:

 

* * *

Чорні хмари розхитують хату,

А капуста рипить, наче сніг.

Мою душу журну й пелехату

Усе важче підбити на сміх.

 

Чую маму, живу і здорову,

Що відром за дверима гримить.

Посадити б часник до Покрови

І відчути — коротшає мить!

 

То нічого, що холод знадвору

Входить, наче непроханий гість

Що не чути пташиного хору —

Груба смачно дрівця уже їсть!

 

Мої клени вже відзолотіли.

А ця осінь — найменше із лих.

І тепло розлилося по тілу,

Наче думка про внуків малих.

 

* * *

Все, що ми за вік надбали,

Вже, не варте ні гроша.

Цінностей зосталось мало —

Тільки стомлена душа.

 

Час, мов месник лиховісний,

Чуб знімає, наче скальп.

І в ломбард уже не візьмуть

Ветхий наш домашній скарб.

 

Жни, що змолоду посіяв:

Хата, яблуня, сини…

Вкоротити б вік пенсійний

Влітку або восени.

 

Але ж доля править в зиму,

В світі певності катма.

І Чорнобиль Хіросіму,

Мовби маму, обійма.

 

Манну ждав із неба всує —

З неба сіється труха.

Вкотре хату ремонтую.

Жаль, що яблуня всиха…

 

* * *

Які вітри! Яка зима — непередбачена і дика!

Після морозу — дощ і твань, і знов — кайдани крижані,

І в небі просвіту нема, і не повернеш Еврідіки,

І душу рвуть чужі слова, неначе зграя кажанів.

Дай, Боже, прихистку усім, хто вірує і не маліє.

Можливо, й справді судний день уже настав чи настає.

Лише б до краю донести важку вагу свого сумління,

Коли смеркають небеса, коли повітря не стає…

 

* * *

Впадаю в дитинство, як море впадає в Дніпро,

Впадаю за Вами, буденна моя й празникова.

Іще не списалось моє цибулине перо,

Ще брівки тонкої не стерлась щаслива підкова.

 

Уже павутинка бринить, наче лезо ножа —

Не зранились тільки б! Чи встигнуть загоїти рани.

Можливо, на щастя чужа ви, а, може, — на жаль.

Чужа — як дружина, і, наче коханка, — жадана.

 

Можливо, у серпні, а може, у жовтні скажу:

Ця крапля — остання, і я її всотую радо.

Я вже перед Вами, як скошене жито, лежу.

А ви не жалійте врожаю, що вижив під градом…

 

* * *

Дай, Боже, вмерти легко, уві сні,

Мов одпливти у далеч невідому.

Дозвольте безтілесному мені

На себе взяти ваші біль і втому.

 

Все важче промовлятися словам,

І дійсність западає в підсвідомість.

Нехай без мене легше буде вам,

Залишиться мій добрий світ натомість.

 

…І сядуть, як ведеться, за столи

І слухать мене буде їх незмога.

Хтось мовить, мов зітхне: — Не вберегли…

Неначе можна вберегти від Бога.

 

І потім до останньої з осель

Я попливу, мов із гостей — додому.

І тільки десь за тридев’ять земель

Раптово зойкне жінка невідома.

 

* * *

Пелюстки обсипаються з віт,

Диха північ морозом на грушу.

Не чіпайте брудними мій світ

І не лізьте із приписом в душу.

 

В хаті нишпорить хижий хазар,

Ліліпутики правлять укази.

Дим із бовдура пихка до хмар,

І собаки валують до сказу.

 

А мені ж іще порати сад,

Вимітати сміття із етеру,

Де ніяк моссовіт і моссад

Не поділять площини і сфери.

 

Втім, яка вже різниця тепер,

Коли цвіт оббивають морози…

І закінчивсь мій Чистий четвер —

Тітка-муза волочить до прози.

 

А морози відступлять колись,

І обпалить натомість засуха…

О, як синьо всміхається вись —

Вічний прихисток нашого духу!

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві
  • «Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі
  • Папір від ректора…

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк