Про війну і мир, про поезію і поетів без імперій, про «бордель для військових» і про культуру в непевні часи – в короткій розмові із Олегом Короташем, поетом, філософом і громадським діячем, автором понад десяти поетичних книжок (зокрема “Елегії острова Патмос”, “Поет без імперії” та найсвіжішої «Бордель для військових»).
Олег Короташ – представник покоління «дев’ятдесятників» в українській літературі. Його називають засновником метафізичної поетичної школи. Народився в 1976 році в Івано-Франківську, навчався в Кракові, живе у Києві. Автор понад десяти поетичних книжок (зокрема “Елегії острова Патмос”, “Поет без імперії” та найсвіжішої «Бордель для військових»).
Василь Герасим’юк сказав про його поезії: «Якщо сьогодні в Україні існує справді інша література, це – творчість Олега Короташа». А ще Олег – філософ, громадський діяч, командир одного з найперших добровольчих батальйонів у квітні-травні 2014 року. Під час війни був заступником командира ДУК «Правий сектор», а пізніше – очільником служби з технічного забезпечення.
Олег Короташ
Ми стільки з тобою випили, що істина не у вині.
Від революцій багато галасу; мовчання здійняло куряву.
Найуспішніші у кар’єрі поети сиділи в тюрмі,
а ми сидимо у Львові – налили водяру,
запиваємо вірші водою. Часом мовчимо сумні;
часом веселі з дівчам, що прогулює пару.