Історія

Інтерв’ю з румунським письменником Михайлом Трайстою

Опубліковано | липня 31, 2018 | Прокоментуй!

Читати тут: Стаття

---

Лекція із циклу «Eх libris Михайла Красикова про мистецтво», тема: «По сторінках «Антология современной русской поэзии Украины» Частина 1»

Опубліковано | червня 6, 2018 | Прокоментуй!

6 червня о 17:00 в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва відбудеться лекція з циклу «Eх libris Михайла Красикова про мистецтво», тема: «По сторінках «Антология современной русской поэзии Украины» Частина 1». Лектор – етнограф, фольклорист, культуролог, мистецтвознавець, літературознавець, поет Михайло Красиков.

      У 1998 р. у Харкові вийшла перша у незалежній Україні  «Антология современной русской поэзии Украины», яка не тільки викликала до себе увагу численних рецензентів та шанувальників поезії, але й підштовхнула деяких поетів до створення своїх антологій. Читати далі

---

Крила ластівки

Опубліковано | квітня 23, 2018 | Прокоментуй!

23-го квітня виповнюється 85 років з дня народження нашої  незабутньої  поетеси, перекладачки, дослідниці слова Майї Львович. Для Харкова  це знакова постать. Непростим був її життєвий шлях. Її зовнішня і внутрішня біографії досить-таки розбіжні. Народилася М. Львович у страшному 1933-му році в Одесі, під час війни була в евакуації в Казахстані, де вперше близько зіткнулася з українською мовою, полюбила її як рідну. З евакуації повернулася до Харкова, у кінці 40-х років почала писати вірші українською мовою. Читати далі

---

Курбас у Харкові

Опубліковано | лютого 8, 2018 | Прокоментуй!

Таку назву має безкоштовна виставка в ЄрміловЦентрі (ХНУ імені В.Н. Каразіна, вхід з боку Держпрому), що триватиме до 25 лютого.

Лесь Курбас – режисер нового українського театру європейського масштабу, театру, який спричинив справжній фурор у Харкові. Використовуючи під час постановок кінематографічні, хореографічні, музичні, незвичайні композиційні прийоми, Курбас поглиблює саме поняття театру та розширює межі свідомості актора й глядача.

Микола Куліш читає “Народний Малахій” акторам “Березоля”, по ліву руку від колеги Лесь Курбас

Читати далі

---

25 січня вечір «Михайло Петренко і Гнат Хоткевич – романтики української культури»

Опубліковано | січня 23, 2018 | Прокоментуй!

25 січня 2018 року о 15.00 в Будинку письменників (вул. Чернишевська, 59) відбудеться вечір «Михайло Петренко і Гнат Хоткевич – романтики української культури»

У програмі:

1) презентація книг «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» в перекладах мовами світу» та «Михайло Миколайович Петренко – 200 років безсмертя», що побачили світ з нагоди 200-ліття поета-романтика першої половини ХІХ століття Михайла Петренка (1817–1862) і розповідають про його життя, творчість, документальну генеалогію роду Петренків та вшанування його пам’яті в Україні;

2) презентація загальнодержавної української газети «Культура і життя», яку в січні 1913 року заснував видатний український письменник, музикант, діяч культури, уродженець Харкова Гнат Хоткевич. 12 січня 2018 виповнилося 140 років від дня його народження.

Читати далі

---

Леонід УШКАЛОВ. ТАКЕ СОЛОДКЕ СЛОВО «БАРОКО»

Опубліковано | листопада 15, 2017 | Прокоментуй!

 1) Семантика слова; місце та роль бароко в українській традиції.

Барóко (англійське, французьке baroque, білоруське барóка, болгарське барóк, барóко, італійське baròcco, німецьке Barock, польське, словацьке, верхньолужицьке barok, російське барóкко, сербохорватське бàрок, словенське barók; чеське barok, baroko) – мистецький стиль післяренесансної доби. Його найхарактернішими рисами вважають теоцентричність, трагічну візію світу й життя людини, напружені контроверзи між гармонійним і дисгармонійним, проминальним і вічним, раціональним та ірраціональним, послуговування складними формами, декоративність, динамічність тощо. Хронологічні межі бароко визначають по-різному. Наприклад, коли брати до уваги Західну та Середню Європу, то бароко як епоха в історії культури тривало тут від 1595 року (смерть Торквато Тассо) до 1690-го (рік заснування Академії аркадців [Accademia dell’Arcadia] у Римі), а в деяких країнах – до середини XVIII століття. Бароко виростало на ґрунті маньєризму, що його часом трактують як початковий етап формування власне барокового стилю, а насамкінець перетворилося на рококо. Батьківщиною бароко вважають Рим (інколи на цю роль претендує Іспанія), а також інші міста Італії, передовсім Неаполь. Бароко охоплювало всю Європу: від Португалії до Росії, від Англії до Балкан (Sokołowska, Nowicka-Jeżowa, с. 81–82). Рефлексом європейського бароко є також бароко Латинської Америки. Читати далі

---