Літпроцес

Євген Баран: Мало бачити, мало читати. Треба СЛУХАТИ

Опубліковано | травня 2, 2019 | Прокоментуй!

Читаючи книги Євгена Барана «Недописана книга…» та «Недописана книга частина инча…» ( два ошатних томика дуже схожих на кишенькові записнички), намагалася слухати ці книжки, щоб почути бодай якісь думки автора. Чим більше було прочитано сторінок, тим ближчим ставав для мене цей автор. Він поступово розкривався для мене не тільки, як письменник, а як людина. Ніби знайомство з Євгеном Бараном було не віртуальним чи фрагментарним, а справжнім, реальним, пізнаючи душу і характер цього незвичайного чоловіка. Найбільше в цих книжка мені сподобалася і вразила щирість Є. Барана, яка іноді межує з жорсткістю. Його сміливість у слові спонукає до наслідування, та на жаль, у мене не вистачить тієї сміливості, щоби так правдиво відкривати свої думки… Зате в мене з’явився ще один кумир у нашій українській сучасній літературі!

Юлія Ткачова

Зустріч із Михайлом Красиковим 30 січня

Опубліковано | січня 29, 2019 | Прокоментуй!

30 січня 2019 р. о 15.00 у Центральній бібліотеці Новобаварського району ім. І.Франка (№ 25) відбудеться зустріч із поетом, членом Національної спілки письменників України Михайлом Красиковим. Адреса: пров. Рубановський, 2 (метро «Південний вокзал)

Вечір пам’яті Володимира Брюґґена 16 січня

Опубліковано | січня 15, 2019 | Прокоментуй!

16 січня о 15:00 в Клубі письменників відбудеться вечір пам’яті Володимира Брюґґена.

Політ голубки

Опубліковано | січня 13, 2019 | Прокоментуй!

Висока і трагічна доля

Олени Голуб-Пушкар (4.11.1958–5.01.2018)[1]

Олена Голуб-Пушкар загинула в переддень Різдва, 5 січня 2018 року. Увечері поверталася з церкви, поспішаючи в свою Малу Данилівку, щоби провести на потяг сина. Переходила в темряві окружну дорогу та була збита машиною, яка мчалася на великій швидкості, виїхавши на зустрічну смугу.

Водій поїхав з місця трагедії. Чи був він посланцем небесного розпорядника доль або просто байдужою до чужого життя людиною? Так чи інакше, сама Олена не стала б волати до відплати, вважаючи, що ця людина вже й так сама себе покарала, живучи в постійному жахові і почутті провини.

Але із-за нього Олени більше нема, вона десь за обрієм, і, мабуть, в обіймах Творця, яких вона так прагнула. Творця, який став головним героєм і адресатом її поезії – живий Бог, який виглядає з кожної квітки вишні, з кожної кульбабки на пагорбку.

Таке уявлення про світ було не завжди. Отримавши, як і усі ми, ровесники та друзі, атеїстичне виховання, студенткою раптом відкрила для себе Христа, побачивши Його на іконі Рубльова у Загорську. А потім, працюючи вчителькою у Тернополі, зустріла жінку, яка показала їй шлях до улюбленого Іісуса. Читати далі

ЛітРевю з Анастасією Нікуліною

Опубліковано | грудня 28, 2018 | Прокоментуй!

Говорити з Анастасією Нікуліною про “Зграю” – це справжнє задоволення. По-перше, ти сам #уЗграї, по-друге, вона запалює й надихає, по-третє, поговорити можна про що завгодно, але те що завгодно обов’язково виявиться вкрай актуальним.

Отже, ЛітРевю з Анастасією Нікуліною. Роман “Зграя”:

ЛітРевю з Олегом Короташем

Опубліковано | грудня 28, 2018 | Прокоментуй!

Про війну і мир, про поезію і поетів без імперій, про «бордель для військових» і про культуру в непевні часи – в короткій розмові із Олегом Короташем, поетом, філософом і громадським діячем, автором понад десяти поетичних книжок (зокрема “Елегії острова Патмос”, “Поет без імперії” та найсвіжішої «Бордель для військових»).

Олег Короташ – представник покоління «дев’ятдесятників» в українській літературі. Його називають засновником метафізичної поетичної школи. Народився в 1976 році в Івано-Франківську, навчався в Кракові, живе у Києві. Автор понад десяти поетичних книжок (зокрема “Елегії острова Патмос”, “Поет без імперії” та найсвіжішої «Бордель для військових»).

Василь Герасим’юк сказав про його поезії: «Якщо сьогодні в Україні існує справді інша література, це – творчість Олега Короташа». А ще Олег – філософ, громадський діяч, командир одного з найперших добровольчих батальйонів у квітні-травні 2014 року. Під час війни був заступником командира ДУК «Правий сектор», а пізніше – очільником служби з технічного забезпечення.

Олег Короташ

Ми стільки з тобою випили, що істина не у вині.

Від революцій багато галасу; мовчання здійняло куряву.

Найуспішніші у кар’єрі поети сиділи в тюрмі,

а ми сидимо у Львові – налили водяру,

запиваємо вірші водою. Часом мовчимо сумні;

часом веселі з дівчам, що прогулює пару.