Літпроцес

Олександра КОВАЛЬОВА: “Події та постаті” (частина друга)

Опубліковано | 22 листопадаа, 2019 | Прокоментуй!

12-го лютого 2017 р. на письменницькому сайті харківської організації НСПУ було опубліковано першу частину літературно-критичного рукопису, де авторка зібрала статті та нариси, створені в різний час з приводу різних літературних подій та явищ. Найчастіше це відгук на вихід у світ нової книги того чи іншого автора, іноді – спроба включитися  в дискусію, яка мала більший чи менший розголос у літературному житті, ще інший варіант – намагання через спогад утримати в активному вжитку ті чи інші літературні скарби нашого краю. Сьогодні ми пропонуємо увазі читача другу частину збірки, в якій вміщено статті про І.Качуровського, В.Мисика, В.Борового, Л.Палій, А.Лозинського, І.Мироненко, І.Гургулу, А.Перерву, Н.Супруненко, О.Тараненко, О.Тільну, М.Даниленко, Л.Хворост, Ю.Максимейко, Н.Мар’єнко, О.Якименко, А.Литвиненко (Перевозник), А.Тимченко, Р.Кнодта та М.Целлера.

---

Тамара СЕВЕРНЮК: «МУЗИКА, ЯК І ПОЕЗІЯ, Є СКРІЗЬ»

Опубліковано | 4 листопадаа, 2019 | Прокоментуй!

На схилку минулого року, наприкінці листопада – на початку грудня, нам із Ларисою Вировець випало побувати на Буковині: мене запросили до участі у фестивалі імені Назарія Яремчука, який щороку проводиться у Вижниці, на малій батьківщині співака. Яремчук – постать для Чернівеччини культова; але по дорозі до Вижниці ми зупинилися в Чернівцях, і там нам поталанило зустрітися з іншою культовою постаттю України літературно-музичної – Тамарою СЕВЕРНЮК (нар. 1940). Жінкою, чиї вірші стали піснями, – і ті пісні співали зокрема Василь Зінкевич («Забудь печаль», «Море вечорове») і моя улюблена Лілія Сандулеса («Чарівне танґо»). Крім цього, на рахунку пані Тамари – понад три десятки виданих поетичних книжок.

Читати далі

---

Євген Баран: Мало бачити, мало читати. Треба СЛУХАТИ

Опубліковано | 2 Травня, 2019 | Прокоментуй!

Читаючи книги Євгена Барана «Недописана книга…» та «Недописана книга частина инча…» ( два ошатних томика дуже схожих на кишенькові записнички), намагалася слухати ці книжки, щоб почути бодай якісь думки автора. Чим більше було прочитано сторінок, тим ближчим ставав для мене цей автор. Він поступово розкривався для мене не тільки, як письменник, а як людина. Ніби знайомство з Євгеном Бараном було не віртуальним чи фрагментарним, а справжнім, реальним, пізнаючи душу і характер цього незвичайного чоловіка. Найбільше в цих книжка мені сподобалася і вразила щирість Є. Барана, яка іноді межує з жорсткістю. Його сміливість у слові спонукає до наслідування, та на жаль, у мене не вистачить тієї сміливості, щоби так правдиво відкривати свої думки… Зате в мене з’явився ще один кумир у нашій українській сучасній літературі!

Юлія Ткачова

---

Зустріч із Михайлом Красиковим 30 січня

Опубліковано | 29 Січня, 2019 | Прокоментуй!

30 січня 2019 р. о 15.00 у Центральній бібліотеці Новобаварського району ім. І.Франка (№ 25) відбудеться зустріч із поетом, членом Національної спілки письменників України Михайлом Красиковим. Адреса: пров. Рубановський, 2 (метро «Південний вокзал)

---

Вечір пам’яті Володимира Брюґґена 16 січня

Опубліковано | 15 Січня, 2019 | Прокоментуй!

16 січня о 15:00 в Клубі письменників відбудеться вечір пам’яті Володимира Брюґґена.

 

---

Політ голубки

Опубліковано | 13 Січня, 2019 | Прокоментуй!

Висока і трагічна доля

Олени Голуб-Пушкар (4.11.1958–5.01.2018)[1]

Олена Голуб-Пушкар загинула в переддень Різдва, 5 січня 2018 року. Увечері поверталася з церкви, поспішаючи в свою Малу Данилівку, щоби провести на потяг сина. Переходила в темряві окружну дорогу та була збита машиною, яка мчалася на великій швидкості, виїхавши на зустрічну смугу.

Водій поїхав з місця трагедії. Чи був він посланцем небесного розпорядника доль або просто байдужою до чужого життя людиною? Так чи інакше, сама Олена не стала б волати до відплати, вважаючи, що ця людина вже й так сама себе покарала, живучи в постійному жахові і почутті провини.

Але із-за нього Олени більше нема, вона десь за обрієм, і, мабуть, в обіймах Творця, яких вона так прагнула. Творця, який став головним героєм і адресатом її поезії – живий Бог, який виглядає з кожної квітки вишні, з кожної кульбабки на пагорбку.

Таке уявлення про світ було не завжди. Отримавши, як і усі ми, ровесники та друзі, атеїстичне виховання, студенткою раптом відкрила для себе Христа, побачивши Його на іконі Рубльова у Загорську. А потім, працюючи вчителькою у Тернополі, зустріла жінку, яка показала їй шлях до улюбленого Іісуса. Читати далі

---