Опубліковано | 13 Квітня, 2024 | Прокоментуй!
Анатолій Перерва народився того ж року, коли створили НАТО і була випробувана радянська атомна бомба. Весна 1949 року подарувала Україні майбутнього композитора, автора «Червоної рути» Володимира Івасюка і майбутнього поета Анатолія Перерву. Їхні однолітки – японський прозаїк Харукі Муракамі, чимало світових зірок кіно й рок-музики. Анатолій Антонович, якби читав про ці збіги, міг би віджартуватися своїми ж рядками: «Для повного щастя – якої цикути?! Дорога в нікуди, в навіки і в незабуття».Дорога в незабуття – це і ювілейний вечір у Балаклійській бібліотеці 12.04.2024, і ця публікація, доступна за посиланням.
Опубліковано | 25 Січня, 2024 | Прокоментуй!
Пам’яті автора поезії й прози, багаторічного керівника Деркачівської та Харківської обласної літстудій Віктора Петровича Тимченка.
У подкасті звучать вірші наставника кількох літературних поколінь, зокрема й ті, що стали піснями, цитується фрагмент засідання клубу «Слово» у Надвірній на Івано-Франківщині, очолюваного нашою землячкою Ларисою Вировець, а також остання телефонна розмова Віктора Петровича з Іриною Мироненко. То була 93-тя осінь (так, тут доречне «осінь патріарха» з молодою душею і чіпкою пам’яттю). Друга львівська осінь утікачів від великої війни, батька й доньки з Деркачів.
Холодний Яр – реліктовий лісовий масив на Правобережжі України, на території сучасної Черкащини. Місця козацької слави. Черкасами називали у 17-у столітті переселенців звідти на землі Слобожанщини. Заснували вони й Деркачі, де минуло життя Віктора Петровича Тимченка. Туди він повернувся після евакуації до Львова, щоб працювати над новим рукописом. Але ковід перекреслив творчі задуми.
«Холодний Яр» – це підрозділ українських добровольців нинішньої війни. З ними спілкувався, їх підтримував Віктор Петрович, присвятив їм вірша, який став піснею (музика і виконання – Віктор Сидоренко). Слухайте записи за посиланням:
https://gromada.group/news/podkasti/podkast-gradusnik-vidletiv-virshar-u-holodnij-yar
Опубліковано | 24 Грудня, 2023 | Прокоментуй!
Отакі начебто скромні творчі зустрічі на зразок цієї, яку провів у Лигівській бібліотеці колега з Мерефи Олександр Підкопай, мають для літературного процесу вагоміше значення, аніж будь-які інтернет-конкурси, які проводить невідомо хто.
Читати даліОпубліковано | 29 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
«Дух зела» спершу задумувався як прозовий твір з двох частин. Це повісті «Мандри» та «Поворітьма», які нещодавно вийшли друком у часописі «Березіль». Головний герой перших двох повістей хлопець-сирота Ілько. Бурсак, бандурист-мандрівник, студент німецького університету, а згодом будівничий у сфері освіти в час її нищення в Україні. Місце подій: Харків, Дике Поле, Задунайська Січ, Салоніки, Монако, Бремен, Ганновер, Ґеттінґен, Санкт-Петербург, степовий південь України. Крім вигаданих героїв, у творі зринають історичні постаті: німецький вчений і поет Альбрехт фон Галлер, слобідський філософ і поет Григорій Сковорода та козак-філософ Семен Климовський. Із часом авторові й декому із читачів та критиків спало на думку, що не всі сюжетні лінії двох повістей вдалося розкрити в повному обсязі, що твір варто продовжити, що й здійснено в третій повісті «Підкова», де головними героями виступають донька Ілька Софія та Панас, син Ількової посестри Марійки.
Опубліковано | 7 Жовтня, 2023 | Прокоментуй!
Що потрібно для того, щоб людське життя постало перед нашими очима ніби бездоганний витвір мистецтва? Небагато й немало: щирість сповіді, вірність своєму покликанню, благословення долі. Що потрібно для того, щоб читач шукав не модну книгу чи модне ім’я, а живу поезію так, як містично настроєна релігійна людина шукає Бога живого? Небагато й немало: треба, щоб був такий читач і була така поезія. Слушність урочої години і точки перетину. Уроча година настала — у харківському видавництві “Майдан” вийшла друком поетична книга Василя Борового “Полинова сага” (2003) в художньому оформленні Уляни Мельникової. Точки перетину будуть з’являтися і множитися. Принаймні в одній із них в цей момент знаходжуся я — читач, водночас зацікавлений і доскіпливий. “Полинова сага” — поезія автобіографічна, сповідальна, традиційна. У цьому контексті важить одне: чия автобіографія, чия сповідь, ким інвентаризовані, трансформовані чи акумульовані традиції.
Читати даліОпубліковано | 7 Жовтня, 2023 | Прокоментуй!
Людина виростає з якоїсь землі так само, як квітка, трава, дерево. Соки цієї землі живлять її серце, пахощі бентежать уяву, повів вітру задає внутрішній ритм для її дихання та думання. Василь Боровий своїм корінням зі степу та лісу, слобожанського степу, слобожанського лісу. Він – Боровий. Коренем і кроною. Усе найхимерніше плетиво художніх образів, розгалуження метафор та відбрунькування епітетів відбувається саме в цій залежності: походження коріння, формування крони. Саме все це слобожанське наповнення художнього простору зумовлює суть і структуру його поетики. Безумовно, в руслі розмови про основу поетичної творчості не оминути таких наріжних каменів, як спадкоємність і традиція. З яким спадком вийшов на широку дорогу життя юний поет, хлопчина із харківського передмістя Василь Боровий? Які біографічні чинники зумовили ті чи інші вчинки, захоплення, мрії? Харків близько, але життєдайне коріння зі степу та бору. Світогляд передусім селянський. Ця селянська основа обумовила не лише тло для ліричних сюжетів та епічних подій, вона визначила сутність етико-естетичних складників цього багатого, бентежного поетичного світу. Селянське розуміння справедливості. Воно з голосу Тараса, з глибини народної пісні. Це вміння писати про просту людину, її проблеми з особливою щемкою любов’ю, як це робив, наприклад, Василь Мисик. Для цього треба й самому бути нелукавим душею, позбавленим марнославства та егоїзму.
Читати далі