Події

Валерій Дяченко: “Я обирав важчий, але чесніший шлях боротьби за проблемні матеріяли” (ювілей без ювіляра)

Опубліковано | 16 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!

ДЯЧЕНКО Валерій (16. 10. 1951, Борзна Чернігівської  області— 02. 10. 2021, Харків) — літературний критик, журналіст, громадський діяч. 1977–92— редактор відділу критики журналу «Прапор» (нині «Березіль»); 2001–03— кор. радіо «Свобода» у Харківській  обл. Був президентом Гуманітарно-літературної асоціації Г. Сковороди та директором видавництва «ГЛАС» (від 1993).

Читати далі

---

Незнищенність голосу

Опубліковано | 14 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!

«Поети, якщо вони ще поети, не мають старості, не мають смерті. Такі собі ровесники, народжені, може, по Трипіллі, а може, після Потопу, незалежно в якій ері». Написав Віктор Бойко  у спогадах про Олександру Ковальову.

15 жовтня – його день народження. Невідомо, чи їхні душі можуть зустрітися, а ось вірші й роздуми про них завжди поряд.

Читати далі

---

Спогади про Олександру Ковальову перекладачок і поетес Ольги Тільної та Олени О’Лір

Опубліковано | 11 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!

Триває підготовка книжки спогадів про літераторку і дослідницю німецької поезії, перекладачку і викладачку-германістку Олександру Ковальову. Тож читайте чергові сторінки.

Читати далі

---

«Осіння проща». Через 20 років після виходу цієї книжки Олександри Ковальової так назвали вечір її пам’яті

Опубліковано | 7 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!

У Центральній міській бібліотеці Харкова на вулиці Данилевського пройшла поетична зустріч, присвячена літераторці, перекладачці й освітянці Олександрі Ковальовій.

Прикметно, що ця бібліотека відновила роботу під час Другої світової війни 30 вересня 1943 року, фактично через місяць після закінчення боїв за Харків.

Колись Олександра Прокопівна сумовито посміхалася у своїх рядках:

«Десь в Бога є читальня-хата, в ній мудрі книги залюбки читають вівці і вовки».  Як відлунює її слово – читайте і слухайте.

Незрима присутність день зігріва. Вечір пам’яті Олександри Ковальової у Задержпром’ї

Вечір пам’яті Олександри Ковальової 2026

---

Відлетіла душа Віктора Бойка

Опубліковано | 5 Жовтня, 2026 | Прокоментуй!

4 жовтня 2026 року ввечері перестало битися серце Віктора Степановича Бойка – геніального українського поета, перекладача, титана харківської культури, на чиїх плечах довгі десятиліття трималися справи культурного фонду, старання з організації літмузею, музичних, літературних фестивалів, виховання сотень молодих талантів, редагування тисяч книжок, упорядкування надзвичайно важливих антологій слобожанської літератури…

Немає слів описати цю втрату. Відходять титани – Віктор Тимченко, Олександра Ковальова, тепер і Віктор Бойко…

Страшні новини для харківської письменницької громади…

Хай душа померлого спочиває з Богом у вічній радості й вічному світлі!

А ось вірші з добірки, упорядкованої Тетяною Очеретяновою – дорогою подругою, яка добрим янголом була поряд із Віктором Степановичем останні роки.

ДОБРИДЕНЬ, ЛЮДИ

Добридень, люди. Я не з високості,

а із глибин, щоб, може, стать вогнем.

Не думайте, що я до вас у гості,

стрічать не треба квітами мене.

Ні, я не можу схибити нітрохи

і просто заховатись ув імлі,

бо хтось і по мені звіряє кроки,

бо я живу востаннє на землі.

І скільки б я не проникав у атом

чи інтегралів розбивав пласти,

я знаю, люди, правду каже мати:

мені до вас належить дорости.

Бо в грудях ваших по маленькім сонцю!

Ні, це не казка про яйце-райце,

тому й тягнусь, тягнуся, наче сонях,

до вас усіх душею і лицем.

І все спішу на суд і на пораду.

Спішу на бій, і, що б там не було,

спішу між вами межі розорати,

спішу віддати вам своє тепло.

1973

Читати далі

---

Марія Луговенко: «Саме Спілка письменників ініціювала створення Руху»

Опубліковано | 27 Серпня, 2026 | Прокоментуй!

Яким він був, український і російськомовний Харків 1980 років? Як сприймали в ньому українську мову, де збиралися люди на підтримку соборної України та що писали у самвидавах?

Про це радіожурналіст із Харкова, Роман КРИВКО, який після повномасштабного вторгнення більш як півроку тимчасово проживав в Івано-Франківську, спілкувався з громадською діячкою минулих десятиліть, дружиною політв’язня Ігоря Кравціва, Марією Луговенко.

Ось його світлини та розповідь, опублікована в соцмережах Івано-Франківського осередку НСЖУ.

Читати далі

---