Події

НА СОРОКОВИНИ

Опубліковано | 10 Липня, 2025 | Прокоментуй!

Служіння літературі, як служіння Богу – поки й віку твого. В гіршому випадку – поки здоров’я й сил. Поки не відчуєш, що пора на покой. Що ж конкретніше стосується роботи над словом, то важливо як можна довше зберігати добру творчу, а отже, й життєву форму. Як зберігав її, вважай, до останніх днів Микола Возіянов.

Для мене Микола Кирилович назавжди залишається в двох іпостасях: коректного, уважного, діловитого секретаря Харківської письменницької організації і поета-гумориста. Я багато років думав, що це і є його коронний жанр, а іншого не треба.

 Тому, коли в уже поважному віці Возіянов став творити і публікувати ліричну поезію, це  стало для мене до певної міри відкриттям . Здавалося, це для нього нехарактерно і не притаманно.

Виявилось – ні.

Читати далі

---

«Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою

Опубліковано | 30 Квітня, 2025 | Прокоментуй!

Збірка віршів журналістки і поетеси Людмили Живолуп  «Вікно на Хрещатик» презентована   в Київінформі та на фестивалі «Книжкова країна» (ВДНГ). На обкладинці – силует її доньки-балерини. Авторка закінчила філологічний факультет Каразінського університету, працювала в Харківській державній обласній телерадіокомпанії. Нині – в Національній раді з питань радіо і телебачення.

Читати далі

---

Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця

Опубліковано | 18 Березня, 2025 | Прокоментуй!

18 березня 1955 року на Волині народився Анатолій Стожук. Видавництво «Майдан» у Харкові, ним створене, стало справою життя. Анатолій Петрович не влаштовував особистих ювілейних вечорів, але як дрова у камін пошкодженого нині ворожим обстрілом письменницького клубу, умів і продовжує додавати впевненості й віри у себе тим, хто потребує його підтримки навіть у здавалося б повсякденній розмові. До публікації обрано фото лютого 2014 року із соціальних мереж. Анатолій Стожук і автор художнього оформлення для багатьох книжок «Майдану» художник Володимир Носань у збуреному мітингами Харкові. Детальніше про видавця і прозаїка, очільника письменницького осередку в Харкові від 2012 року.

Читати далі

---

Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві

Опубліковано | 17 Березня, 2025 | Прокоментуй!

17-23 березня в Україні вдруге  проходить Національний тиждень читання поезії. Цьогорічна тема  – “Пісня тисячі голосів” запропонована Українським інститутом книги.Тож пропонуємо прочитати  добірку Ірини Мироненко, відзначену на всеукраїнському конкурсі “Поетична зима Миколи Сома”,  і розповідь про  сам конкурс.

Читати далі

---

«Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі

Опубліковано | 19 Лютого, 2025 | Прокоментуй!

Творчий вечір літератора із Старої Водолаги Харківського району пройшов у Мереф’янській міській громаді.

Зустріч назвали за рядком його вірша «Живу і кланяюсь землі».

Детальніше читайте і слухайте тут:

«Лише поезія в біді мене хіба що втішить може». Творча зустріч поколінь у Мереф’янській бібліотеці

Наші краяни. Подкаст «Градусник». Полковник, пасічник, поет

---

ДОБРА НАДІЯ АНТОНІНИ ТИМЧЕНКО

Опубліковано | 19 Лютого, 2025 | Прокоментуй!

«Мис доброї надії» – так зветься сьома збірка віршів Антоніни Тимченко, поетки і літературознавиці, моєї краянки, яка, як і я, на початку березня 2022-го – майже три роки тому, – рятуючись від варварських обстрілів росіянами нашого рідного Харкова, виїхала до Польщі.

«Назва не має нічого спільного з географічним поняттям», – попереджають читача вже в анотації. Тож свідомість відмітає екзотичні асоціації з Південною Африкою і констатує: далебі, на треті роковини початку повномасштабної війни добра надія – це саме те, чого українці потребують чи не найдужче.

Надія в Антоніни Тимченко міцно пов’язана з вірою. З Богом. Її героїня довіряє Богові – «Спасові добра», покладається на Нього, усвідомлює, що все в Його руках.

Він прощає усіх, Він любить усіх –

і старих, і малих, і живих-живих.

Господь – у світанку кожного дня, який усе-таки настає, попри жахіття війни. У музиці нового вірша, який зажеврів у душі, ще не оприявнений. У прагненні людей любити і прощати, йти одне одному назустріч. «Як тобі – після всього – вдається не зневірюватись?» – запитувала я Тоню в інтерв’ю вже у 2023 році, після всіх перипетій початку повномасштабної війни та евакуації. «Бог дарує свою милість усім, — відказала тоді вона. – Питання, скільки місця у твоїй душі для Бога, наскільки ти прагнеш вірити сильніше, любити відданіше, радіти щиріше».  

Читати далі

---