Опубліковано | 9 Квітня, 2026 | Прокоментуй!
На 83-му році життя пішов у засвіти відомий український поет Іван Перепеляк. Усеньке його життя було пов’язане зі Спілкою письменників, літературою, громадською роботою. Він автор кількох десятків книг, серед яких чільне місце посідають історичні поеми. Понад дванадцять років він очолював Харківську обласну організацію Спілки письменників, був багатолітнім керівником літературних студій. Сьогодні його вихованці — відомі українські літератори.
Іван Перепеляк був полтавцем, для якого Слобожанщина стала рідною землею. Тут він здобув визнання і повагу. Його вшанували званням заслуженого діяча культури України, номінували Почесним доктором наук Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Визнанням досягнень у літературі стали багаточисельні престижні премії.
Іван Перепеляк був учасником бойових дій часів Карибської кризи, ініціатором відродження слобідського козацтва.
Добра і вічна пам’ять другові і колезі!
М.Жулинський, В.Верховень, В.Пінченко, В.Полянецький, В.Носань, В.Романовський, А. Стожук, Л. Тома
Опубліковано | 7 Березня, 2026 | Прокоментуй!

Нарис Ірини Мироненко увійшов до колективної збірки, яку впорядкував письменник і шеф-редактор журналу «Бористен», очільник Дніпропетровського обласного осередку НСПУ Фідель Сухоніс. Є в книжці й публікації письменниці й освітянки, яка колись студіювала іноземні мови у Харкові, в Каразінському університеті, Олесі Омельченко з Дніпропетровщини.
Як представляли збірку та її тексти читайте тут:
Авторка пісень із Чернещини – серед героїнь книжки, презентованої у Дніпрі
Опубліковано | 2 Лютого, 2026 | Прокоментуй!

«Здавалося, пливти нема куди». Так майже сто років тому починався роман Валер’яна Підмогильного, виданий двічі в Харкові, а після 1934-го заборонений разом з іменем автора, якого не згадували десятиліттями навіть як перекладача відомих на весь світ французьких класиків. Бальзак, Гюго, Мопассан продовжували виходити, але хто їх витлумачив українською мовою видавці не вказували. Книжки «ворога народу» вилучили із бібліотек, а в найбільших наукових книгозбірнях вони потрапляли до спецсховищ.
Підмогильного 33-річним усунули із літературного процесу, розстріляли 1937-го, реабілітували 1956-го. Його «Місто» – перший урбаністичний роман української літератури – повернули читачам новим виданням аж 1989-го.
Він народився і селі Чаплі на тодішній Катеринославщині 2 лютого 1901 року.
Повністю статтю про В.Підмогильного читати тут:
Опубліковано | 19 Січня, 2026 | Прокоментуй!

«Харків.lit» як щоквартальник вперше прийшов до читачів 2015 року. Змінювався склад його редколегії, бо закінчувалася земна дорога Володимира Брюггена, Анатолія Перерви, Володимира Калашника.
Головним редактором незмінно залишається Леонід Тома.
В архіві нашого сайту, в розділі «Літпроцес» можна переглянути «Харків.lit» за різні роки.
Важливо: в умовах великої війни доступні електронні версії видання за 2025 рік.
Опубліковано | 14 Грудня, 2025 | Прокоментуй!
«Немов засуджених до страти/загнав у ядерний ГУЛАГ». Це продовження строфи ліквідатора Віктора Михайловича Пінченка. Не так про Чорнобиль, як про тодішній Союз. 1986 року «п’ять тисяч тон піску, свинцю і поту/закидали реактор врукопаш» (рядки із збірки Вибраного В.Пінченка «Течія долі», видавництво «Майдан», 2019).
14 грудня в Україні вшановують ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС що сталася 26 квітня 1986 року. Цитовані рядки читав Віктор Михайлович для земляків на мітингу пам’яті.
Читати даліОпубліковано | 28 листопадаа, 2025 | Прокоментуй!

28 листопада 2025 року – день народження поетеси, перекладачки і авторки книжок прози Олександри Прокопівни Ковальової без неї самої. «Минають дні, минають ночі» – озиваються слова з афіші, на тлі якої багато хто усміхнений, а вона – замислена. Нині готується до друку уже не тільки посмертна збірка її творів, а й збирається-наповнюється книжка спогадів друзів і колег з різних місць світу, міст і селищ, де знають, читають Ковальову. Із цієї книжки згадок і посвят – сторінки, надіслані з Німеччини.
Читати далі