Події

Обласний літературний семінар “МОЛОДА СЛОБОЖАНЩИНА”

Опубліковано | 9 листопадаа, 2020 | Прокоментуй!

31.10-01.11 відбувся літературний семінар «Молода Слобожанщина» (організований Харківською обласною організацією Національної спілки письменників України).

Читати далі

---

Стратегія достиглих дичок (Олександр Бобошко: «Достиглі дички», Харків, Майдан, 2020)

Опубліковано | 15 Жовтня, 2020 | Прокоментуй!

Роздуми про поезію – це як плавання  в Бермудському трикутнику: хтось  випливе, хтось загубиться і хвилі його накриють.  Випливе той, хто далеко не запливав, хвилі накриють того, хто прагнув пірнути якнайглибше.  Це стосовно читача, рецензент, той  випливає завжди.  У рецензента є конкретні питання, на які треба знайти конкретні відповіді, конкретні критерії, яких бажано дотримуватися.  Нова книга харківського поета Олександра Бобошка не є винятком. Вона не є винятком і в творчому доробку автора: все те ж намагання  поєднати високу лірику і  осмислення моральних аспектів буття, намагання мовою поезії виразити найсокровенніші роздуми людини про суть життя. Наш автор за фахом інженер, вищу освіту здобув у Харківському інституті радіоелектроніки.  Він за своєю основою людина відповідального мислення. Що ж така людина шукає в поезії, де можна багато чого робити, але аналітичне мислення тут аж ніяк не первень і не самоціль. Наприклад, можна просто, наївно і довірливо споглядати дива світу.  Хто споглядає самозаглиблено і  жертовно, тому слова підказує сама казка буття.  Таке буває  і поети такі бувають. І їхня творчість дивує та захоплює. Однак, диво – річ рідкісна, зумисне не твориться. Ще можна рефлексувати, вивертати душу, і якщо душа чогось варта, то й вірші виходять достойні.  Бертольд Брехт, прагнучи вхопити саму суть естетичного явища, запропонував такий критерій аналізу, як естетичний жест. Естетичний жест як основа стилю автора. Жести бувають високі, низькі, надто спрощені чи надто ускладнені.  Жести бувають надумані, тоді естетичне явище позбавлене природної основи, а значить, це просто  якась інтелектуальна вправа, цирковий трюк чи ще щось,  а самого літературного явища немає.

Читати далі

---

У ПРИЙМАХ В ОСЕНІ, або КАЛЕНДАР ДУШІ

Опубліковано | 13 Вересня, 2020 | Прокоментуй!

(передмова А. Стожука до нової книги О. Бобошка)

І приходять у сни

то усміхнений Миколай,

то міцний і засмаглий трудар

Едигей Буранний.

Олександр Бобошко

Заблуклий настрій між тим, що є і що хочеться-бачиться. Навіть не стільки «хочеться», як щось нез’ясовне блудить ув утробі, кудись манить, волочить душу, наче шкарбани по бруків’ю. Такі настрої народжуються з перших сторінок книги Олександра Бобошка «Достиглі дички». Але вже невдовзі читачеві здається, що ті, зовсім нетривкі напливи осмути, зайшлі. Бо в інший час бентеги маскуються за роздумуваннями про сенси буття, поступово ціпеніючи перед дедалі менше зрозумілішим світом, який втрачає доцільність і первісну звичність. «Нам так набрид щоденний біг по колах замкнених – // для тіл надмірне навантаження й для душ». Не покоління змінюються — настав час інших людей, яких донині ще не було. І через це мулько і незвично, наче забрів на чудернацьке тирлисько новотворів. Волай не волай, філософствуй, наче якийсь любомудр, мало що здобудеш і ще менше втямиш. Бо у всьому є доцільність, а ти думаєш — ах, як недобре склалося, треба було б передбачити, щось переінакшити. Ну, хоч би так: «А здавалось, він мислив // на кілька ходів наперед // і просив кого треба, // щоб труднощі не виникали». Звісно, так розмислювати можна, покладаючись на певність, що все якось вирішиться, аж доки не заїдеш «в якесь майбутнє // з неозначеними // рисами». На жаль, така небезпека цілком вірогідна. І час, оце мірило всього і всіх, підказує, що так воно, власне, і станеться. Але поки що ми гойдаємося на хвилях авторових настроїв, тож жодних небезпек не застерігаємо. Учитуємось і учитуємось!..

Читати далі

---

Вечір памʼяті поета Сергія Черняєва «Я дописав за долю епілог…». До 50-річчя від дня народження.

Опубліковано | 13 Вересня, 2020 | Прокоментуй!

15.09.20 о 19.00 запрошуємо всіх до Літмузею.

Сергій Черняєв (1970 — 2002), поет і філософ, убитий у 32 роки, встиг лише  випустити тоненьку книжечку віршів «Терези тиші» і побачити в друці кілька добірок своїх поезій українською і російською мовами. Книги віршів Сергія, видані після його смерті, вразили читачів не тільки бездоганною поетичною формою, карколомними метафорами і інтелектуальністю, а й тим, що автор виявився справжнім трагічним поетом, яких взагалі в світовій літературі обмаль.

       Віршуй, поете, всім єством — за це

       і бог, і гаспид все тобі пробачать,  —

саме так і творила ця людина.

Читати далі

---

Ювілей ВІКТОРА ТИМЧЕНКА

Опубліковано | 3 Вересня, 2020 | Прокоментуй!

4 вересня (в п’ятницю) цього року в центрі Деркачів (просто неба) біля пам’ятника Тарасу ювілейна творча зустріч із українським письменником, мудрим вихователем літературної молоді, засновником Деркачівської літературної студії «Суголосся» Віктором Петровичем Тимченком. Початок о 10 годині. Ласкаво просимо!

Тимченко Віктор Петрович народився 3 вересня 1930 р. в с. Мануйлівці (тепер Деркачівського р-ну) на Харківщині в сім’ї службовця.

1944 р. внаслідок нещасного випадку втратив зір. Навчався в Харківській школі для незрячих дітей імені В. Г. Короленка. Працював із 1950 по 1956 р. у Харкові слюсарем-складальником на виробничому комбінаті УТОС.

Керував створеною ним 1960 р. Деркачівською літературною студією до 1976 р., а потому – обласною літературною студією імені П. Г. Тичини до 2007 р.

Багаторічний заступник голови Харківської організації Національної спілки письменників України та голова комісії по роботі з творчою молоддю, директор видавництва «Крок». Один із організаторів і керівників щорічного обласного семінару молодих літераторів. Багато його вихованців стали членами Національної спілки письменників України.

Читати далі

---

«Мій заповіт – не замикати двері…»

Опубліковано | 14 Липня, 2020 | Прокоментуй!

         Це рядок із вірша Тані Шамрай, поетеси, іменем якої започаткована в нашій області премія для молодих літераторів краю на кращий рукопис… А тепер придивіться до цієї світлини.

Які молоді і натхненні лиця! Зліва – направо  харківські поети:     Анатолій Мірошниченко, Ірина Мироненко, Анатолій Перерва, Таня Шамрай з квітами, володимир Верховень… . І тут немає, але відразу ж згадуються  Валентина Овод, Вячеслав Романовський, Віктор Бойко, Ірина Рувинська, Ірина Євса, Валерій Замєсов…   Тісне коло молодих літераторів, у якому було не тісно, а крилато…

Багатьох, на жаль, уже немає. А Танечка відійшла першою на 25 році свого життя, ще тоді, в далекому 1988 році…

Читати далі

---