Події

У ПРИЙМАХ В ОСЕНІ, або КАЛЕНДАР ДУШІ

Опубліковано | 13 Вересня, 2020 | Прокоментуй!

(передмова А. Стожука до нової книги О. Бобошка)

І приходять у сни

то усміхнений Миколай,

то міцний і засмаглий трудар

Едигей Буранний.

Олександр Бобошко

Заблуклий настрій між тим, що є і що хочеться-бачиться. Навіть не стільки «хочеться», як щось нез’ясовне блудить ув утробі, кудись манить, волочить душу, наче шкарбани по бруків’ю. Такі настрої народжуються з перших сторінок книги Олександра Бобошка «Достиглі дички». Але вже невдовзі читачеві здається, що ті, зовсім нетривкі напливи осмути, зайшлі. Бо в інший час бентеги маскуються за роздумуваннями про сенси буття, поступово ціпеніючи перед дедалі менше зрозумілішим світом, який втрачає доцільність і первісну звичність. «Нам так набрид щоденний біг по колах замкнених – // для тіл надмірне навантаження й для душ». Не покоління змінюються — настав час інших людей, яких донині ще не було. І через це мулько і незвично, наче забрів на чудернацьке тирлисько новотворів. Волай не волай, філософствуй, наче якийсь любомудр, мало що здобудеш і ще менше втямиш. Бо у всьому є доцільність, а ти думаєш — ах, як недобре склалося, треба було б передбачити, щось переінакшити. Ну, хоч би так: «А здавалось, він мислив // на кілька ходів наперед // і просив кого треба, // щоб труднощі не виникали». Звісно, так розмислювати можна, покладаючись на певність, що все якось вирішиться, аж доки не заїдеш «в якесь майбутнє // з неозначеними // рисами». На жаль, така небезпека цілком вірогідна. І час, оце мірило всього і всіх, підказує, що так воно, власне, і станеться. Але поки що ми гойдаємося на хвилях авторових настроїв, тож жодних небезпек не застерігаємо. Учитуємось і учитуємось!..

Читати далі

---

Вечір памʼяті поета Сергія Черняєва «Я дописав за долю епілог…». До 50-річчя від дня народження.

Опубліковано | 13 Вересня, 2020 | Прокоментуй!

15.09.20 о 19.00 запрошуємо всіх до Літмузею.

Сергій Черняєв (1970 — 2002), поет і філософ, убитий у 32 роки, встиг лише  випустити тоненьку книжечку віршів «Терези тиші» і побачити в друці кілька добірок своїх поезій українською і російською мовами. Книги віршів Сергія, видані після його смерті, вразили читачів не тільки бездоганною поетичною формою, карколомними метафорами і інтелектуальністю, а й тим, що автор виявився справжнім трагічним поетом, яких взагалі в світовій літературі обмаль.

       Віршуй, поете, всім єством — за це

       і бог, і гаспид все тобі пробачать,  —

саме так і творила ця людина.

Читати далі

---

Ювілей ВІКТОРА ТИМЧЕНКА

Опубліковано | 3 Вересня, 2020 | Прокоментуй!

4 вересня (в п’ятницю) цього року в центрі Деркачів (просто неба) біля пам’ятника Тарасу ювілейна творча зустріч із українським письменником, мудрим вихователем літературної молоді, засновником Деркачівської літературної студії «Суголосся» Віктором Петровичем Тимченком. Початок о 10 годині. Ласкаво просимо!

Тимченко Віктор Петрович народився 3 вересня 1930 р. в с. Мануйлівці (тепер Деркачівського р-ну) на Харківщині в сім’ї службовця.

1944 р. внаслідок нещасного випадку втратив зір. Навчався в Харківській школі для незрячих дітей імені В. Г. Короленка. Працював із 1950 по 1956 р. у Харкові слюсарем-складальником на виробничому комбінаті УТОС.

Керував створеною ним 1960 р. Деркачівською літературною студією до 1976 р., а потому – обласною літературною студією імені П. Г. Тичини до 2007 р.

Багаторічний заступник голови Харківської організації Національної спілки письменників України та голова комісії по роботі з творчою молоддю, директор видавництва «Крок». Один із організаторів і керівників щорічного обласного семінару молодих літераторів. Багато його вихованців стали членами Національної спілки письменників України.

Читати далі

---

«Мій заповіт – не замикати двері…»

Опубліковано | 14 Липня, 2020 | Прокоментуй!

         Це рядок із вірша Тані Шамрай, поетеси, іменем якої започаткована в нашій області премія для молодих літераторів краю на кращий рукопис… А тепер придивіться до цієї світлини.

Які молоді і натхненні лиця! Зліва – направо  харківські поети:     Анатолій Мірошниченко, Ірина Мироненко, Анатолій Перерва, Таня Шамрай з квітами, володимир Верховень… . І тут немає, але відразу ж згадуються  Валентина Овод, Вячеслав Романовський, Віктор Бойко, Ірина Рувинська, Ірина Євса, Валерій Замєсов…   Тісне коло молодих літераторів, у якому було не тісно, а крилато…

Багатьох, на жаль, уже немає. А Танечка відійшла першою на 25 році свого життя, ще тоді, в далекому 1988 році…

Читати далі

---

Ювілей Інни Мельницької

Опубліковано | 19 Червня, 2020 | Прокоментуй!

18 червня відзначає ювілей Інна Володимирівна Мельницька – відомий харківський поет, прозаїк, перекладач, педагог.

З роси й води, Інно Володимирівно! Наснаги, здоров’я та усмішок зичить уся письменницька громада, друзі та вихованці!

Мельницька (Гаврильченко) Інна Володимирівна – поет, прозаїк, перекладач.

Народилася 18 червня 1925 р. в Харкові в сім’ї педагогів.

Закінчила Харківський інститут іноземних мов у 1949 р. та аспірантуру при ньому 1952 р. Працювала вихователькою в дитсадку, викладала в Харківському інституті іноземних мов. Тривалий час викладала на факультеті іноземних мов Харківського державного університету (нині – ХНУ імені В. Н. Каразіна), керувала літстудією, виховала багатьох перекладачів іноземних прози й поезії.

Читати далі

---

ЗНИКОМІСТЬ НЕЗНИКОМОГО: відгук А. Стожука на нову книгу Миколи Возіянова «Жаріє вечір жовтим горицтвітом»

Опубліковано | 8 Травня, 2020 | Прокоментуй!

Туга осіння —

У чеканні

Свого воскресіння

Микола Возіянов

Стражденність душі — перше відчуття, що народжується від прочитання нової книги Миколи Возіянова «Жаріє вечір жовтим горицтвітом». Певна річ, душа автора уміє страждати муками буття, власне, так і має бути, адже людина стражденна —  чутлива і вразлива, наче нерв оголений. А що наш автор саме такий — знаходимо підтвердження у кожному його вірші. І відзначимо, що це неабияке уміння показувати свою душу у щирості відкритою, і водночас не залишаючись оголеним і спрощеним до банальності. Автор обсервує свої почуття у спогадуваннях, і читач відчуває — нічого не забуто і не втрачено, бо для сущого не існує жодного часового виміру, опріч добра і любові.                                                

Читати далі

---