Події

Журнал «Харків. Lit» – продовжений політ

Опубліковано | 21 Квітня, 2023 | Прокоментуй!

Літературно-художній та громадсько-політичний журнал Національної Спілки письменників України та Харківської організації НСПУ видається з 2014 року, тобто  віддзеркалює не тільки літературний  процес, а й історичний період відстоювання свободи нашої України.

Нині до редакції надходять нові твори, написані за місяці широкомасштабної війни, готується черговий номер. Головним редактором залишається поет і прозаїк Леонід Тома. Про його випробування у тимчасовій окупації на Харківщині читайте і слухайте у подкасті Ірини Мироненко «Градусник: осколки з рідного вікна». Епізод 6. Вербівка – Бремен за посиланням .

Оновлений архів журналу «Харків.Lit»   доступний тут.

---

Пісня в юрті від «спартанця»

Опубліковано | 21 Квітня, 2023 | Прокоментуй!

Нацгвардієць із бригади наступу «Спартан», літератор, бард і колишній учитель фізики Олег Бородай влаштував творчий вечір у юрті в центрі Харкова.

Докладніше читати тут
https://gromada.group/news/statti/24908-pisnya-v-yurti-vid-spartancya

---

Ольга ТІЛЬНА: “Перемога буде за нами, хоча й настане вона нескоро”

Опубліковано | 20 Квітня, 2023 | Прокоментуй!

З Ольгою ТІЛЬНОЮ (нар. 1979), поеткою, прозаїком та перекладачкою з англійської мови, ми попереднього разу стрічались наживо десь так у 2019 році — тобто в щасливі, умовно мирні часи (пишу «умовно мирні», бо всім відомо, що війна триває з 2014-го). Я міркувала, кого з наших поетів варто запросити на чергові посиденьки Харківського українського культурно-мовного клубу «Апостроф». Хотілося послухати когось цікавого, глибокого, але некрикливого, когось із тих, для кого цінність поезії — в самій поезії, а не в самовихвалянні і не в демонстративному проголошенні позицій.

Пані Оля тоді ласкаво пристала на моє запрошення. Я зустріла її в середмісті, десь на Сумській, і через площу Поезії — даруйте мені цей ненавмисний символізм, але з пісні слова не викинеш, — провела до Клубу. Того зимового вечора, попри снігову кашу на тротуарах, елеґантна жінка з пишним чорним волоссям, тримаючи мене попідруч, ступала так легко і ґраційно, що годі було й подумати, що поряд зі мною людина незряча. На самому ж заході вона говорила про поезію свого улюбленого Роберта Ґрейвза — перекладів з нього читала більше, ніж своїх авторських віршів, — а ще про те, що для письменника доба Інтернету має свої переваги; хочеш пробитися до читача — не мусиш більше оббивати видавничих порогів, підготуй сам книжку, зверстай і виклади на письменницькому або й своєму власному сайті для всіх охочих.

Її поетичному вислову не властивий пафос і трибунність: її інтонації — камерні, буденні та інтелектуальні водночас, а місцями зворушливо «дівчачі». Можливо, вона нерівна як поет, але чого їй точно не бракує, так це щирості. Її лірична героїня не ідеалізує ні себе, ні героя, ні дійсності: вона тонко відчуває недосконалість світу й водночас десь у глибині тримається за його — часом несподівану — красу.

2022 рік приніс Харкову повномасштабну війну. Я відчула полегкість, довідавшись, що Ользі з родиною вдалось евакуюватися на захід України. За підтримки журналіста Деніела Джерстла вона написала англомовну статтю про свою евакуацію — «Here’s what Ukrainians with disabilities face as we cope with war» («З чим стикаються українці з неповносправністю, переживаючи війну»). Уривки з цієї статті я використаю як епіграфи до окремих розділів нашої сьогоднішньої розмови: це унікальний досвід, який говорить сам за себе і вже сам у собі є обвинувальним актом проти російської аґресії.

Читати далі

---

«Буковинський журнал» підтримує Харків

Опубліковано | 3 Квітня, 2023 | Прокоментуй!

Видання із Чернівців приділяє увагу темам, пов’язаним із Харковом. №2 за 2023 рік представляє добірку віршів фронтовикаОлега Бородая «Пошрамоване поле». Про Буковину і повернення до рідного міста пише родина переселенців Москвіних, які мешкали неподалік від знаменитої Хотинської фортеці.

Читати далі

---

“Маринчин передпокій”: твір молодої харківської письменниці Мар’яни Буранової

Опубліковано | 7 Лютого, 2023 | Прокоментуй!

Синій спалах. Рипуча черга.

 – Та хіба ж можна?!

Рипучий мамин крик, що ніби рветься пересушеним полотнищем і розсипається на дрібні волокна. А мама так і стоїть біля вікна, цим утробним криком розриваючи простір так само, як ударна хвиля рве звуковий бар’єр, і вже батько начебто біжить до вікна і намагається її від нього відтягнути, киває мені, мовляв, бери малого, самому дістається на горіхи, але він як вчепився в маму, так і не покидає відчайдушних спроб відтягнути її від того клятого вікна.

         –  Ми заб’ємо його, маємо забити, Ганю, ти так з глузду з’їдеш, ходімо, золотко, ходім…

               –  Йди до біса зі своїми дошками! Ти тільки одну заб’єш, у мою труну, зрозумів? Уже вбиваєш, кожного дня вбиваєш!…

Вона намагається вирватися з батькових рук, врешті знесилено заламуючи свої, й починає дико волати, але я на той момент вже похапцем виводжу брата в коридор, і він того не бачить.

Читати далі

---

Пам’яті Райнгарда Кнодта

Опубліковано | 6 Січня, 2023 | Прокоментуй!

20-го грудня перестало битися серце нашого німецького літературного побратима Райнгарда Кнодта ( 13.10 1951 – 20.12. 2022).  Райнгард Кнодт – відомий німецький письменник, філософ, радіожурналіст, який неодноразово відвідував наше місто,  проводив творчі зустрічі в Харківському відділенні НСПУ, в Харківському літературному музеї, ХНУ ім. Каразіна, ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, гімназіях, школах.  

Читати далі

---