Проза

Ганна ТКАЧЕНКО: радіопередача про книгу “Таємниці червоних поколінь”

Опубліковано | 24 Грудня, 2016 | Прокоментуй!

До вашої уваги наступна радіопередача Харківського обласного радіо про книгу Г. Ткаченко “Таємниці червоних поколінь”. Уривок читає Анатолій Подорожко. Слухати можна тут.

Розділ: Інтерв'ю, Літпроцес, Новинки, Проза, Творчість
Теги: "Таємниці червоних поколінь" > Анатолій Подорожко > Ганна Ткаченко > Харківське обласне радіо

Роман Ганни ТКАЧЕНКО “І засурмив третій ангел…”

Опубліковано | 22 листопадаа, 2016 | Прокоментуй!

Ткаченко Г. П. І засурмив третій ангел…: Роман / Ганна Ткаченко : — Х. : Тім Пабліш Груп, 2012. — 200 с.

Рецензію І. Михайлина на книгу можна читати тут.

Розділ: Літпроцес, Новинки, Проза, Творчість
Теги: "І засурмив третій ангел…" > Ганна Ткаченко

Ганна ТКАЧЕНКО отримала Премію імені М. Чабанівського

Опубліковано | 22 листопадаа, 2016 | Прокоментуй!

Нещодавно харківська письменниця Ганна Ткаченко отримала Літературну премію імені М. Чабанівського. На хвилях Харківського обласного радіо прозвучала передача “Слобожанські акценти”, присвячена цій події. Слухати програму можна тут.

Розділ: Інтерв'ю, Літпроцес, Події, Проза, Творчість
Теги: Ганна Ткаченко > Літературна премія ім. М. Чабанівського

Нові оповідання Віктора КИРИЧЕНКА

Опубліковано | 6 листопадаа, 2016 | Прокоментуй!

До уваги читачів два нові оповідання Віктора Кириченка – “Різдвяний гусак” і “Сороки“.

Розділ: Проза, Творчість
Теги: Віктор Кириченко

Віталій Квітка. Залишаючи Атлантиду (оповіді). Частина 4. Скриня духів

Опубліковано | 20 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

Частину першу читати тут, другу – тут, третю – тут

Переображення таємниці

Я вам рекомендую двічі, а то й тричі подумати, перш ніж давати ім`я людині. Сім раз відмір, один відріж – якось казала одна баба найталановитішій зі своїх онучок. Одначе, не талантом єдиним: внучка виросла і вчинила в своєму житті рівно навпаки. Читати далі

Розділ: Новинки, Проза
Теги: Віталій Квітка

Віталій Квітка. Fleshfiction (образки)

Опубліковано | 27 Липня, 2016 | Прокоментуй!

Кортик

Сам не знаю, навіщо я це зробив.

У мене була молода дружина. І вона дивилася на мене, дивилася на телефон – то на мене, на то телефон.

А тоді знічев`я сказала моєму батькові: «Радійте, татку, ваш син знову без задніх ніг додому приперся!» Я виймаю з-за пазухи кортик, позичений у дяді Жені, і кажу, дуже жартома: «Поклади трубку».

Я – за нею, і вона вмикає максимальну швидкість. Я біжу, і кричу слова про кохання. Плачу, рву на собі волосся і благаю її повернутися. Ноги в мене весь час заплітаються і ніяк не вдається її наздогнати. Я падаю в калюжу. І тільки зараз помічаю, що біг вулицею з простягнутим уперед кортиком у руці.

Краплі води у вигляді цілих стосів, струменями і чітко, як м’ячик у лунку в ґольфі, лягають у мою калюжу. Водні кола в ній пульсують рівномірно, утворюючи незмінні кружальця, схожі на маленькі прорвані наривчики на тілі немовляти. Я лежу і дивлюся на омріяний кортик, і тільки зараз до мене починає доходити, що між нами, напевно, усе скінчилось. Читати далі