Публікації за тегом "Анатолій Перерва"

Вціліла фотовиставка з рядками Анатолія Перерви (до ювілею лірика)

Опубліковано | 13 Квітня, 2024 | Прокоментуй!

Анатолій Перерва народився того ж року, коли створили НАТО і була випробувана радянська атомна бомба. Весна 1949 року подарувала Україні майбутнього композитора, автора «Червоної рути»  Володимира Івасюка і  майбутнього поета Анатолія Перерву. Їхні однолітки – японський прозаїк Харукі Муракамі,   чимало світових зірок кіно й рок-музики. Анатолій Антонович, якби читав про ці збіги, міг би віджартуватися своїми ж рядками: «Для повного щастя – якої цикути?! Дорога в нікуди, в навіки і в незабуття».Дорога в незабуття – це і  ювілейний вечір у Балаклійській бібліотеці 12.04.2024, і ця публікація, доступна за посиланням. 

---

Пам’ять про Анатолія Перерву

Опубліковано | 16 Квітня, 2019 | Прокоментуй!

12 КВІТНЯ ЦЬОГО РОКУ МИНУЛО 70 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНАТОЛІЯ АНТОНОВИЧА ПЕРЕРВИ. ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ВІДОМОГО УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА, ГУМОРИСТА ВІДБУЛОСЯ НА БАЛАКЛІЙЩИНІ. В ЙОГО РІДНОМУ СЕЛІ ВЕРБІВЦІ – ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ, ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНИЙ ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ З ПРЕЗЕНТАЦІЄЮ ЗБІРОК ВИБРАНОГО ТА СПОГАДІВ ПРО ПОЕТА.

Читати далі

---

Дисидент із Балаклії першим помітив талант літстудійця Анатолія Перерви

Опубліковано | 12 Квітня, 2019 | Прокоментуй!

«Як даровано мало часу мені, щоб про це розказати тобі». Рядком Анатолія Перерви починаю нотатки до його 70-річного ювілею, який відзначаємо вже без нього. Чи не найчастіше цитують ось цю поетову строфу:
Я плачу за днями, що легко минають,
А їх не зупиниш слізьми чи словами.
Я плачу за всім, що не з нами. І навіть,
коли Ви зі мною, я плачу – за Вами.

Читати далі

---

ВТОМИЛОСЬ СТРЕМЕНО. ДОМАШНЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ (в гостях у Володимира Стального і його збірки “Тобі, єдиній !..” )

Опубліковано | 8 Липня, 2017 | Прокоментуй!

     Бувають життєві ситуації, коли не автор поспішає до своїх читачів із книжкою-новинкою, а вони самі везуть йому з видавництва свіжі пахучі примірники, щоб побути разом, почути не в телефоні голос друга, його нові рядки,  відчути “приязнь рук”, “одкровення потиску руки”,  згадати, як у спільній юності “колосилось вогнище іскристо”, “як смеркаються сади”. Цитую нову збірку Володимира Стального “Тобі, єдиній!..”,  на садибі якого у Балаклії, за сотню кілометрів від залів-клубів Харкова влаштували домашню презентацію його друзі-літератори.
Володимир Стальний (сидить у центрі) з рідними і  друзями-поетами (від лівого краю): В’ячеслав Романовський, Анатолій Перерва, син Орест Стальний, онука Дарина, дружина Галина, Леонід Тома. Читати далі

---