Опубліковано | 11 Серпня, 2015 | Прокоментуй!
З вікна автобуса — пейзажі незмінні і безрадісні: поля, ріденькі посадки, поодинокі вишки мобільного зв’язку і нерозорані кургани. Населених пунктів теж мало: після Печеніг на їх наявність вказують таблички, часто збиті кимось чи чимось невідомим, що мешкає на цих безкраїх просторах, тому таблички замінені на саморобні. Проте криві стрілочки так само вказують на якесь село з географічною назвою кудись у ніколи не рубані кущі чи поле, безмежне і холодне. Читати далі
Опубліковано | 11 Серпня, 2015 | Прокоментуй!
Я ніколи не любив пам’ятників. Мені вони здавались мерцями, замурованими в граніт чи в що їх там мурують, ба навіть гірше-ніж-мерцями — померлих хоча б ховають подалі від очей у зручні труни, а ці всі «леніни» та тому подібні стоять у всіх на виду.
Проте мені не те, що сподобався, але якось врізався у свідомість пам’ятник, який розташований на теренах мого рідного села. Читати далі