Опубліковано | 9 Березня, 2016 | Прокоментуй!
Галина Олександрівна Бабак народилася 27 травня 1988 р. у Харкові.
Закінчила філологічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. З 2012 р. продовжує навчання у Карловому університеті в Празі.
Випускниця Обласної літературної студії “Зав’язь”, член обласної літературної студії ім. П. Тичини при ХОО НСПУ.
Друкувалась в альманахах “Левада”, “Зав’язь”, “Гранослов” (2006), “Літпошта” (2009), журналах “Харків. Що? Де? Коли?” (“Харьков. Что? Где? Когда?”). Співорганізатор щорічного фестивалю “Текстура” в Харкові.
Авторка 2 поетичних збірок (“Зелене люблю”, 2007 р., та «З глини й води», 2012 р.) та низки віршів.
Опубліковано | 26 Березня, 2014 | Прокоментуй!
Література кожного покоління має свій часопростір, тож, бажаючи того чи ні, автори постійно знаходяться у просторовому і часовому діалозі між собою і той, хто хоче зрозуміти їхню “розмову”, не може уникнути звернення до корпусу текстів, створених попередніми поколіннями. Говорячи про поезію двотисячників, не можливо не враховувати контекст попередніх, принаймні 20-30 років, аби зрозуміти, звідки у сучасної літератури “ростуть ноги” і чи справедливо авторів, що почали активно входити до української літератури у 2000-х роках, деякі критики вважають епігонами, “піджаданниками” й взагалі ставлять під сумнів і якість їхніх текстів, і легітимність покоління в цілому[1].
Під час спроби проаналізувати й систематизувати стан сучасної української поезії перше, що впадає в око навіть не спокушеному читачеві, – це різноплановість авторських стратегій, розмаїття літературних угрупувань, фестивалів, організацій, видавництв тощо. Зрозуміло, що в такому котлі, де варяться всі і вся, досить непросто орієнтуватися, а тим паче “чіпляти налички”, особливо, коли йдеться про молодих авторів, які тільки-но починають означувати своє місце на літературній мапі. Тому будь-яка спроба говорити про сучасність заздалегідь провокує подальші дискусії та варіативність поглядів.
Ця стаття є спробою зробити короткий нарис сучасної української поезії в контексті попередніх років розвитку української літератури, що здебільшого зводиться до означування літературного (переважно, поетичного) життя, творцями якого є автори-представники різних поколінь, традицій, естетичних чи позаестетичних принципів. Читати далі