Опубліковано | 3 Січня, 2014 | Прокоментуй!
Четверте липня 2011 року запам’яталося харків’янам небувалою за кілька років зливою. Лило як в усесвітній потоп. Вода переливалася за бордюри автошляхів, і бульбашки на велетенських калюжах заповідали, що вщухне стихія не скоро. У цей непогожий вечір оселя поета Василя Борового, колишнього в’язня сталінських таборів, стала для нас рятівним прихистком, і ми, хоч і промокли до нитки, швиденько зігрілися міцною журавлинною настоянкою, по чарці якої нам піднесла статечна, розважлива господиня – пані Лідія.
Солідні ряди книжок: українська поезія, як тутешня, так і діаспорна. Підшивки журналів. Світова історія. І – філософія, якою пан Василь захопився у літньому віці. Здавалося б: присадкувата фіґура, великі руки, широке добродушне обличчя – все виказує у Василеві Боровому людину земну, яка віддає належне фактурі життя, його конкретиці. Та на цьому тлі особливо увиразнюється його зрілий потяг до абстрактного мислення, до науки мудрих узагальнень, до Монтеня і Шопенгауера.
Говоримо. Переважно в минулому часі. Про те колишнє, чого не змиє жоден дощ. Про те, що буває боляче згадувати. І пан Василь деколи уриває ниточку оповіді, махає рукою: мовляв, ось про це – не хочу, не хочу, давайте про інше… «Та й пам’ять у мене вже не та, – зітхає. – Кілька років тому потрапив під машину, розбив голову, пережив інфаркт – відтоді якось усе пішло шкереберть…»
А злива шумить і шумить за вікном. Читати далі
Опубліковано | 29 Грудня, 2013 | 1 коментар
Продовжуємо знайомити з серією інтерв’ю, узятих Люциною Хворост. Розмова з Володимиром Брюґґеном датована квітнем 2011 року.
Досвідчені літератори знають Володимира Брюґґена передовсім як критика (за твердженням Олександри Ковальової, «чи не єдиний притомний критик у Харкові»).
А є ще Брюґґен-журналіст, Брюґґен–перекладач… Усе, за що береться цей автор, значене сумлінною працею.
Я ж нещодавно відкрила для себе Брюґґена як блискучого письменника-афориста: у першій декаді ХХІ століття вийшло п’ять книжок його «Блокнотів».
«Блокноти» – це підсумований досвід однієї конкретно взятої людської душі, викладений – із властивим авторові німецьким педантизмом – у хронологічному порядку. Для читача це – надзвичайно поживна суміш глибокої філософії та перебіжних життєвих вражень, влучних спостережень і тонких дотепів. Плюс, звісно ж, віртуозний стиль, сповнений іронії та парадоксів.
Опубліковано | 3 Жовтня, 2013 | Прокоментуй!
Ювілейний творчий вечір Василя Борового з нагоди 90-річчя поета пройшов у Клубі письменників. У теплій дружній атмосфері читалися поезії, лунали пісні та виголошувалися здравиці на честь ювіляра. Захід вели Олександра Ковальова та Анатолій Перерва. Декламував – Василь Саган, а пісні виконували Люцина Хворост і Микола Воловик.
Репортаж можна прочитати тут, а нарис Леоніда Логвиненка про поета тут
Опубліковано | 4 Червня, 2013 | Прокоментуй!
У книгарні “Є” 4 травня відбулася презентація десятої книжки поезій Анатолія Перерви “Небесна ясність”, що вийшла недавно у видавництві “Майдан”. Читати далі
Опубліковано | 20 Вересня, 2012 | 1 коментар
Багато б могли розповісти стежки, які стоптав на шляху до істини великий наш земляк Григорій Варсава. Отож утретє, в неділю 16 вересня, незважаючи на негоду, за його порадою, уподібнювалися ми пальмі: Читати далі