Публікації за тегом "Ірина Мироненко"

«Хто виживе у тиші?» – учительський щоденник

Опубліковано | 6 Червня, 2022 | Прокоментуй!

Випускники Каразінського університету попередніх років у своїх публічних щоденниках в соцмережах фіксують численні свідчення і подробиці війни рф проти України. Ці записи – фактологічні й емоційні документи для сучасників і нащадків, міжнародних судів і рідних дітей, які виростуть і запитають, яким був для мами чи батька 2022 рік.

Олеся Омельченко навчалася в університеті на романо-германській філології. За кілька тижнів до масштабного вторгнення видала одразу чотири свої книжки на рідній Дніпропетровщині.

Як війна вдерлася у її життя – читайте далі: https://gromada.group/news/statti/15646-hto-vizhive-u-tishi-uchitelskij-shodennik

---

Чи можливий затишок у слові? (Серія “Третє тисячоліття: українська поезія”)

Опубліковано | 10 Травня, 2022 | Прокоментуй!

Поети Леонід Талалай (ліворуч) і Василь Герасим’юк  у різні роки бували в Харкові. Спільне фото зроблене у Чернівцях. Про втілений там літературний задум піде мова у статті, де багато слобожанських образів і асоціацій.

Якби до поетичної серії підбирався епіграф, запропонувала б слова її послідовного координатора, вимогливого редактора і головного призвідника, аби серія щороку поповнювалася новим томиком. Йдеться про рядки поета і прозаїка із Чернівців Мирослава Лазарука:  «Ми всі постали з вільної любови, /Яка у нас, у насиках, у … скрізь».

Читати далі

---

Смужка на сході (на Буковині про Олександру Ковальову)

Опубліковано | 19 Квітня, 2022 | Прокоментуй!

Літературно-мистецький, громадсько-політичний, науково-освітній ” Буковинський журнал” заснований 1991 року у Чернівцях. Він виходить раз на квартал і не замикається у регіональних межах, різноманітно представляє сучасний літпроцес України. Причому  справи журнальні мають і видавничі продовження.

Головний редактор журналу, письменник Мирослав Лазарук 2011 року започаткував серію видань  «Третє ти-сячоліття: українська поезія». Прикметно, що першою в серії була книжка уродженця Слобожанщини Леоніда Талалая. Чому саме такий вибір, може пояснити і один з найцитованіших віршів М.Лазарука: ” Любив. Люблю. І Ви любіть //Так, ніби любите востаннє,//Коли за вами тінь постане,//І не пощезне, й не розтане,//Допоки кров. Допоки глід,//Допоки білим білить світ.” 

Перше цьогорічне число “Буковинського  журналу” звертається  до постаті колишнього випускника Харківського університету Григора Тютюнника, публікує спогади про нього. Ще одна ” прив’ язка до сходу України” – відгук на збірку Олександри Ковальової, видану 2021 року в Чернівцях.

Читати далі

---

Радіостудія діда. Віртуальна студія танців онука

Опубліковано | 21 Лютого, 2022 | Прокоментуй!

Радіо – мовне дзеркало різних епох і народів. Пафосне, ніби капот генсеківської «Чайки» або дзеркальний хмарочос у Сан-Франциско. Або ж простомовне, як вітання-побажання в день народження у «Музичній пошті» – харківській програмі-довгожительці ефіру. У міжнародний день рідної мови (щороку відзначається 21 лютого) згадую автора незавершених спогадів, радіожурналіста 80-90-х років Олександра Бєлєя. Розкажу і про його онука Ярослава Бєлєя, чемпіона США з бальних танців. Разом із дружиною Лілією він веде віртуальну денс-студію. Природно, що англійською мовою, яка за 10 американських років стала для подружжя мовою роботи і повсякдення.

Читати далі

---

«…Одначе не треба, не треба тужить»
(війна і радіо: Петро Гайдамака і Федір Приходько)

Опубліковано | 11 Лютого, 2022 | Прокоментуй!

«Радіо і довіра» – основна тема Всесвітнього дня радіо за версією ЮНЕСКО та ООН  2022 року.Його відзначають у різних країнах 13 лютого, бо саме післявоєнного 1946 року вперше вийшло в ефір Радіо ООН. Світу як тоді, так і зараз бракувало довіри. Тож розповідь про двох керівників Харківського обласного радіо  у період війни Другої світової та пізнішої – «холодної» пишеться у мене під внутрішній мотив «Од Сяну до Дону дорога лежить. Розсідланий кінь по дорозі біжить». За безхитрісною назвою вірша Леоніда Первомайського  «Пісенька» 1942 року зазвучав новий баладний твір про вічне втручання війни у кохання.  Музику написав  майбутній радіоначальник, композитор Петро Гайдамака.

У посвідченні 1942 року вказано, що Первомайського призначено інструктором-літератором фронтового радіо Південно-Західного фронту. Гайдамака тоді працював у музичному відділі на радіостанції імені Тараса Шевченка, яка вела мовлення на окуповану гітлерівцями Україну.

         60-70-і роки – то вже період світових протистоянь ідеологій та накопиченої зброї. Радіочас Федора Приходька, автора єдиної збірки новел. Отож як перепліталися війна і музика, література і радіоефір у різні десятиліття – далі у  розповіді.

Читати далі

---

ОЛЕКСІЙ ЯХНО: «ГОВОРИТЬ ХАРКІВ!» – ТО НА ВСЕ ЖИТТЯ»

Опубліковано | 26 Січня, 2022 | Прокоментуй!

Він написав не одну тисячу інтерв’ю, а власне розлоге дає вперше. Автор 9 книжок краєзнавчих розвідок і ліричних спостережень, виданих  впродовж 2018-2021 років. Присвятив колегам з Харківського обласного радіо збірку римованих бліц-портретів «Пристань, дорога душі і серцю»,  збирає цікаві подробиці про династії, пов’ язані з його рідною Козіївкою на Харківщині. Там 26 січня 1948 року народився Олексій Яхно. Як воно –  не зноситися душею, коли вже й ремінь на репортерському магнітофоні майже перетерся об плече за два десятиліття, а тоді випало йти коридорами влади першим прес-секретарем (тепер частіше кажуть «речником») першого представника Президента України в Харківській області?

Читати далі

---