Опубліковано | 22 Грудня, 2020 | Прокоментуй!
Роман німецької письменниці Наташі ВОДІН про її втрачену і через десятиліття знайдену історію мами-українки наблизить до вас мій діалог із авторкою. Цей роман 2017 року відзначений премією Книжкової виставки у Лейпцігу, де наприкінці війни працювали її батьки-остарбайтери. Він перекладений різними мовами. 2019 року став доступним і українським читачам.
Справжнє прізвище авторки – Вдовіна. Батьки – Євгенія і Микола, місце народження – містечко Фюрт поблизу Нюрнберга. День народження – початок зими 1945 року.
Читати даліОпубліковано | 29 Жовтня, 2019 | Прокоментуй!
Віктор Михайлович народився у Старій Водолазі на Харківщині під Покрову 70 років тому. Річка його дитинства – Мжа. Як сам каже, «тоді природа полюбила мене, а я полюбив природу». Життєва дорога пішла від тихої Мжі до смертоносної Прип’яті, межі життя і смерті. Тож говоримо у студії радіо про його ювілейну книжку віршів «Течія долі».
Читати даліОпубліковано | 12 Жовтня, 2019 | Прокоментуй!
Друга неділя жовтня – щорічне професійне свято України – День худо жника. Династії художників зустрічаються так само, як і літературні родини. Наталя Скринник – із роду, де малюють батьки і сестра. Звично для столиці, нетипово для Краснограда, де хоч і є картинна галерея, створена ще Наталчиним хрещеним батьком, але мистецькі, дизайнерські чи поліграфічні замовлення не засипають професіоналів. Тож Скринники охоче долучаються до різних справ не тільки у Краснограді. Щедрим на пленери став для Наталі 2019 рік. Чекав на її повернення з різних доріг домашній улюбленець Вавель, який виріс із вуличного крихітного знайди. Королівське ім’я дали кошеняті, бо тоді дочка була на пленері у Кракові.
Читати даліОпубліковано | 23 Вересня, 2019 | Прокоментуй!
Олену Голуб знають як поетесу більше на Заході України, ніж на її рідній Харківщині. Сини її народилися у Тернополі, молодша донька – на сході, у Малій Данилівці. Олена вчителювала, для часопису «Слово між нами» перекладала тексти.
У січні 2019 р. радіопрограма «Муравський шлях» розповідала про її трагічну загибель на трасі у передмісті Харкова. Тоді друзі й рідні збирали матеріали й кошти, щоб побачила світ «Пелюстка з Божого саду». І ось ця книжка на студійному столі.
Читати даліОпубліковано | 4 Вересня, 2019 | Прокоментуй!
Весільне фото Інни Христенко і Ріхарда Дюрнера бережно передавали по рядах у Харківському письменницькому клубі, доки про дружбу з нею розповідав лікар-психіатр Олександр Плотников. Цей знімок я бачила в руках Інни Митрофанівни наприкінці 90-х. «Щасливі дідусь і бабусі», – з посмішкою говорила мені невисока енергійна жінка, якій личило бути саме дитячою письменницею. Вона у різні десятиліття ніби гралася у піжмурки то з репресіями, то з війною, то з післявоєнним повсякденням. Заняття літературою – по-своєму діагноз. Але іноді навіть доброзичливий погляд лікаря підбадьорює пацієнта, який йому довіряє. Багато хто з харківських літераторів радився із Олександром Плотниковим, шукав розради у психологічно важких ситуаціях. Тому й запросила після вечора пам’яті Інни Христенко психіатра із півстолітнім стажем роботи Олександра Георгійовича до радіостудії.
Читати даліОпубліковано | 3 Червня, 2019 | Прокоментуй!
Так про емоції написала Катерина Бойко (Теліга) із Запоріжжя. Вона цього року перемогла у конкурсі «Міжнародна слов’янська поетична премія». Катерина викладає історію у школі, пише також прозу, у якій звертається і до давніх століть, і до часів Світової війни. Конкурси для неї – і самоперевірка, і розширення знайомств.
Цьогорічні особливості конкурсу, започаткованого і шість років поспіль проведеного у Харкові, прокоментував голова журі, письменник і науковець Сергій Шелковий ( на фото в радіостудії).