Опубліковано | 21 Травня, 2014 | 1 коментар
У 1953 р., у вагомій в історії українського «хвильовознавства» статті «Хвильовий без політики», виступаючи проти примітивних «дискусій про те, чи Хвильовий був комуністом, чи націоналістом, чи зрадником України», Юрій Шерех (Шевельов) закликав дослідників звернути увагу на насичену багатогранними нюансами значень філіґранну конструкцію прози Хвильового. Він сам написав про такий «автотематичний» коментар: «…У Хвильового в «Арабесках» є чудесне місце, що я радив би перечитувати кожному, хто береться писати щось про Людину 13-го травня. Хвильовий оповідає Марії свою «автобіографію». Виявляється, що він був незаконним сином «горняшки», що його взяв на виховання бездітний чиновник. Потім у чиновника народився власний син, і тут то почалася трагедія і прийманого батька і приймака-сина. Тут Хвильовий перериває своє оповідання, і Марія запитує: «— Слухай Nicholas! А що ж далі? Як же з твоїм чиновником?» І Хвильовий відповідає: «— Маріє! Ти наївнічаєш. Нічого подібного не було. Я тільки приніс тобі запах слова». Це — один з ключів до творчости Хвильового. Скільки критиків Хвильового осмішили себе, бо не відчували запаху слова, не розрізняли гри від життя чи може краще сказати, гри в житті від життя без гри».
Опубліковано | 15 Травня, 2014 | Прокоментуй!
В одному з кращих своїх літературознавчих есеїв, «Література межової ситуації», Юрій Лавріненко (відомий читачам насамперед як упорядник класичної антології літератури 1920-х рр. «Розстріляне відродження») запропонував свою інтерпретацію психологічних реакцій провідних українських письменників на «межову ситуацію» Сталінського терору. (Файл DjVu книжки Лавріненка «Зруб і парости», яка містить цей есей можна знайти на сайті diasporiana.org.ua.) Читати далі
Опубліковано | 8 Травня, 2014 | Прокоментуй!
Ті, які досі не мали нагоди прочитати виданої 2011 р. видавництвом «Дух і літера» книжки лекцій, чи радше, розмов Валентина Сильвестрова «Дочекатися музики» (російськомовний варіянт появився на рік раніше), можуть отримати деяке уявлення про настрій і характер цього видання із фраґментів відповідей славетного українського композитора (й одного з найвидатніших світових композиторів сучасності) на запитання учасників київської презентації книжки, які свого часу газета «День» надрукувала під заголовком «Валентин Сильвестров: У основі української ментальності особлива форма мелодійності».
Опубліковано | 30 Квітня, 2014 | Прокоментуй!
З погляду його епохи композиторська творчість Артема Веделя сприймалася як явище принципово традиціоналістське, а то й консервативне. Адже на відміну від його старших сучасників Максима Березовського чи Дмитра Бортнянського, Ведель майже не піддався впливам «італійщини», яка ж була тоді мало не обов’язковим стандартом «високого стилю». Мало того, він не піддався вимогам панівної моди також і в тому, що (знову на відміну від його славетних земляків) не залишив по собі (наскільки знаємо) ані одного твори світської, не духовної музики. Дарма, що був він знаменитим скрипалем, отож зовсім природньо мав би хотіти писати інструментальну музику для скрипки або камерного ансамблю. Читати далі
Опубліковано | 25 Квітня, 2014 | Прокоментуй!
Погляд, висловлений свого часу Дмитром Антоновичем, що «для московського церковного співу значення Бортнянського швидше неґативне», позаяк «підтриманий московською адміністрацією, [він] завдав удару традиційному московському мистецтву, не маючи сили зв’язати народні маси Москвщини з мистецтвом Европи. Але в Україні [його] діяльність була для українського мистецтва органічним кроком уперед» — це твердження спонукає до глибших рефлексій про далекосяжність і характер впливу української культури на культуру Московії у ключових для модерного розвитку обох народів періоді від половини ХVІІ до початку ХІХ ст. Та й про наслідки того впливу на історію як Росії, так і України. Читати далі
Опубліковано | 25 Квітня, 2014 | Прокоментуй!
Життя й доля геніяльно талановитого українського композитора Максима Березовського, напевне, склалися б зовсім по-іншому в умовах збереження та повноцінного фукнціонування козацького Гетьманату. Зокрема й під пануванням династії Розумовських, пристрасних любителів та щедрих меценатів музики. Читати далі