• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі

Публікації за тегом "Ольга Тараненко"

Відчинився балкон і туди пішла дорога з віршів (радіопрезентація посмертної збірки)

Опубліковано | 23 Вересня, 2019 | Прокоментуй!

Олену Голуб знають як поетесу більше на Заході України, ніж на її рідній Харківщині. Сини її народилися у Тернополі, молодша донька – на сході, у Малій Данилівці.  Олена вчителювала, для часопису «Слово між нами» перекладала тексти.

        У січні 2019 р. радіопрограма «Муравський шлях» розповідала про її трагічну загибель на трасі у передмісті Харкова. Тоді  друзі й рідні збирали матеріали й кошти, щоб побачила світ «Пелюстка з Божого саду». І ось ця книжка на студійному столі.

Читати тут: Pelustka_SpilkaPysmennykivЗавантажити
Читати далі
Розділ: Події
Теги: Ірина Мироненко > Олена Голуб-Пушкар > Ольга Тараненко > Світлана Глибицька

ЦЯ КНИГА (про збірку поезій Ольги Тараненко «Перейми»)

Опубліковано | 14 Серпня, 2018 | Прокоментуй!

Це книга-рана. І ліки. Давно не тримала такої в руках. Рідна, різна, вразлива і грізна.

Книжка-світ, книжка-дім, книжка – обійстя. Заходиш/народжуєшся – «Сотворення світу» – ти по-сковородинівськи вільний, незалежний, невпійманий. Потрапляєш у чотири стіни – «Спотворення світу» – «І живе стало, мов мертве, / таке скалічене, покривлене…» І нікуди не дітись від хижих звірів, хаосів, криків, катастроф, хакерів, істерик, мейлів, лайків, бомб, чарок – у світі, і найболючіш – у самому собі! Та поміж численних руйнівних звуків раптом чуєш тихий ґелґіт і шарудіння десь угорі. Виходиш у другі двері – і ти в саду, де грушка, де дощ, де гриби, де сосни й вітер-диригент. Підводиш очі – а на даху твого дому не супутникова антена, а… лелече гніздо. І малеча пороззявляла роти в небо – скоро прилетить мама. І Бог угорі. Ось чим серце заспокоїться. І стає просто й тихо. І народжується відповідь: «Любов, слово і добре ставлення до людей – цим і тримаємось». Так говорить Ольга Тараненко.

Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Літпроцес, Новинки, Рецензії
Теги: А.Тимченко > відгук > книга "Перейми" > Ольга Тараненко

“Перейми”: нова книга поезій Ольги ТАРАНЕНКО

Опубліковано | 14 Серпня, 2018 | Прокоментуй!

Завантажити книгу можна тут

Воно й непогано, що людина нібито може все, але це все має свої межі. І в натурі людській ходити біля тих меж і принюхуватись, і приглядатись, і пробувати визирнути, а що там – по той бік? Та про це щодень, звісно ж, не думається, а просто живеться. І життя, на перший погляд, вічний броунівський рух людських душ і доль, що матеріалізуються… Дороги – биті шляхи, стежки, автобани, не помітні оку сліди трасуючих куль (але ж вони поціляють!)… І це все заразом – одне ціле, один вселенський організм людства. І кожна твоя або чиясь мить (болюча, радісна, пронизана відчаєм, надією, світлою любов’ю, чорнотою ненависті, ущипливою заздрістю, самопожертвою – та хіба все перелічиш, що стається за одну-єдину мить!) в нас, з нами, поряд і далеко, але все одно якимось чином нас торкає.
Автору хотілось спробувати вирвати певну мить і розгледіти її – мить буденного життя. І передати цей видимо-невидимий зв’язок усього з усім, і осягнути цей взаємовплив, один кінець якого народження, а інший – смерть. Або навпаки: смерть як поштовх до народження.

Розділ: Літпроцес, Події, Поезія, Творчість
Теги: "Перейми" > нова книга поезій > Ольга Тараненко

СЛОБОДИ КРОВИНКА (до ювілею ОЛЕНИ ЗОРИЧ)

Опубліковано | 1 листопадаа, 2016 | Прокоментуй!

http://kharkiv-nspu.org.ua/wp-content/uploads/2012/07/%D0%97%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87-%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0.jpg

          Справжність поета, на мою думку, вгадується, перш за все, з того, як він резонує з часом, в якому живе. Якщо голосу бракне, коли вимагається сказати «так» чи «ні», губиться в гулі натовпу чи, навпаки, він неприродно високо береться, – то жодними зовнішніми «прибамбасами» чи ретушуванням не приховаєш фальшивого звучання. Про це подумалось, коли зайшлось про поетесу, нашу землячку Олену Зорич. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Літпроцес, Події, Поезія, Рецензії, Творчість
Теги: Олена Зорич > Ольга Тараненко

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ВІНТАЖ (перечитуючи професора Леоніда Ушкалова)
  • Антоніна ТИМЧЕНКО: «Поезія — код, на розгадування якого не вистачить життя»
  • КОЦЮБИНСЬКИЙ – “ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ” – ПАРАДЖАНОВ
  • ШЕВЧЕНКІВ ВІРШ І ГІПЕРБОЛІЧНЕ КІНО
  • ЩО ЗМІНИЛА У НАС ВІЙНА: Есей Люцини Хворост
  • Рефлексія
  • ПІСЛЯ СПОВІЩЕННЯ З ІЗЮМА

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк