Опубліковано | 22 Квітня, 2014 | Прокоментуй!
Ушанування пам’яті відомого харківського письменника Дмитра Панцира в 148-й міській школі вилилось у справжнє літературне свято. Велика актова зала була заповнена школярами. Тут постать майстра слова досить відома. За життя автора було видано понад двадцять книжок, про що красномовно засвідчувала книжкова виставка в школі. Читати далі
Опубліковано | 21 Грудня, 2012 | Прокоментуй!
В книгу «Калина вызрела» украинского писателя харьковчанина Виктора Полянецкого вошли рассказы, в основном посвященные сельчанам постсоветского периода. В характерной для автора новеллистической манере описывается село отнюдь не радужными красками, как хотелось бы нынешним свежеиспеченным «демократам», а суровыми, правдивыми мазками настоящего мастера.
Образы и ситуации ярки и реалистичны. Читается книга легко и с большим интересом.
Опубліковано | 20 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!
Полянецький В. А. Спомин серця: Новели. — Х.: Майдан, 2012. — 252 с.
Книгу відомого українського прозаїка Віктора Полянецького складають твори, позначені глибоким психологізмом, ліричним настроєм, проникненням у душевний світ його героїв, який
засвідчує незнищенність високих людських ідеалів.
?n cartea renumitului prozator ucrainean Viktor Poleane?kyi sunt incluse nuvele marcate de un profund substrat psihologic cu deosebite conota?ii lirice capabile s? ne introduc? ?n lumea sufl eteasc? a eroului, care ve?nic poart? ?n sine inaltele idealuri umane.
Опубліковано | 19 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!
Рецензія на книгу: Леонід Тома. Небо на землі зникає: Повісті, оповідання. Харків, Майдан, 2012. – 276 с.
Відкриваючи нову книжку свого побратима Леоніда Томи, чомусь згадалися мені наші колишні зустрічі в обласній письменницькій студії імені Павла Тичини. Тоді, наприкінці сімдесятих, білявий юнак у великих окулярах читав нам, таким же молодим тільки-но написану поему. Хоч минуло вже багато років, але пам’ять зберегла:
І стояли мовчки тихі молодята,
І земля летіла з-під ясних зірок.
І стояла вічна перед ними мати,
Сива, ніби яблуня, в сяйві пелюсток. Читати далі
Опубліковано | 16 Жовтня, 2012 | Прокоментуй!
Кимось колись уже було справедливо зазначено, що найдовша дорога – до рідної домівки. Чим більше я мандрую світами: реально – як міжнародний чиновник, віртуально – як поет і перекладач, тим більше переконуюсь у слушності цього парадоксального твердження. Світ наш єдиний і людство у ньому єдине, однак, якими б пекучими не були мої поривання до освоєння таких ще мало відомих в Україні в літературному відношенні реґіонів нашої Планети, як Фризландія, Уельс, Каталонія і Прованс, свій рідний край часом дарує такі відкриття, що знов пересвідчуєшся: своя земля – найменше відома. Читати далі