Видання у 2004 р. київським видавництвом «Критика» двотомника зібраних творів Володимира Свідзінського, — творів майже чудом збережених дочкою поета Мирославою, а згодом зразково впорядкованих літературознавцем Елеонорою Соловей, — було нагодою для українського читача уперше пізнати справжній вимір поетичного таланту одного з найорґінальніших і наймайстерніших українських ліриків ХХ ст.
Раніші видання: мюнхенський «Медобір» 1975 р. і збірочка вибраних творів видана «Радянським письменником» у Києві 1986 р. були лише малим вступом до пізнання його творчості, а прижиттєві збірки (теж не репрезентативні в контексті усієї спадщини) давно вже були вилучені з бібліотек і стали бібліофільськими раритетами.
На мою особисту думку, Свідзінський — один з чотирьох найвидатніших українських поетів першої половини ХХ ст., — поетів, яких можна сміло ставити серед провідних европейських (та й світових) майстрів поетичного слова свого часу. Ці поети (для мене) — це молодий Павло Тичина, Микола Бажан (теж у ранньому періоді творчости) і Володимир Свідзінський, а по другий бік Збруча: лемко і львів’янин Богдан Ігор Антонич.
Порівняно зі спадщиною трьох інших поетів, твори Свідзінського мандрували до українського читача найдовше і найскладнішим шляхом, і прибули в час, коли «загальний український читач», м’яко кажучи, мало цікавиться поезією, а зокрема й класикою української поетичної традиції, ба, щиро кажучи, занадто мало цікавиться спадком власної високої культури у загальному. Через те, для великого числа земляків Свідзінський досі залишається лише теоретично відомим (мовляв, чули щось про такого, та ніколи не читали), а то й невідомим узагалі.
Саме в час, коли я записував телесюжет «Очима культури» про Свідзінського, у Києві видавництво «Смолоскип» видавало нове компактне видання вибраних творів поета, впорядковане тією самою Елеонорою Соловей. (На «Літакценті» можна прочитати рецензію Наталії Ксьондзик: «Весняне розцвітання Свідзінського».) Я довідався про це видання вже після того, як телепередача пішла в ефір. Отож, тепер українські читачі, окрім повного видання творів, мають і доступніший шлях знайомства з творчістю цього ще занадто маловідомого нашого класика: нове (також високоякісне) однотомне видання 2011 р.
Усі телепередачі «Очима культури» можна подивитися ось тут: на моїй сторінці «Очима культури».
Дякую за Вашу увагу! Щиро, Марко Роберт Стех
Продовження циклу «Очима культури» — телесюжет № 4 про філософа Григорія Сковороду.