Публікації за тегом "Тома"

Мисик і ми

Опубліковано | квітня 6, 2016 | Прокоментуй!

Колись нашому класу треба було написати твір на вільну тему про творчість Пушкіна, ще й придумати назву для тих учнівських роздумів.  Ми вже поставили на шкільній сцені  одну з його казок. На репетиціях вчителька випробувала на мені прийом, як виховати  збайдужіння до обставин і оточення: замість дзеркала я брала в руки совок для сміття. Під регіт  інших виконавців ролей  з надією в голосі мала  перепитувати знаряддя для прибирання: “Я ль на свете всех милее?” Репетицію у домашньому завданні я не описувала, але все-таки вплинула  беззахисність дитини, змушеної відтворювати репліку-приказку на очах однокласників, радих  відчути зайвий раз, що вони — абсолютна більшість.  Тож  мій твір був із лаконічною назвою “Я і Пушкін”.  Вчителька-експериментатор навіть похвалила. Пушкін був для малої читачки не живою людиною, з якою хотілося б говорити, а  просто уособленням осені, отієї, що “унылая пора”, але й “очей очарованье”.

Промайнули десятиліття, і  щоб написати про  антологію сучасної поезії харків’ян  та весняний  вечір у письменницькому клубі,  не знаходжу кращої концентрації теми, ніж  поєднання “Мисик і ми”. Саме в такому порядку слів. Читати далі

---

Під знаком Мисика: Антологія сучасної української поезії

Опубліковано | квітня 2, 2016 | Прокоментуй!

Під знаком Мисика: Антологія сучасної української поезії / Переднє слово А. Стожука. — Х.: Майдан, 2015. — 168 с. ISBN 978-966-372-534-5.

До антології «Під знаком Мисика» увійшли твори тих харківських авторів, чиї перші кроки в літературі так чи інакше робилися в силовому полі естетики та життєвого прикладу Василя Мисика. Такі домінанти творчості Василя Мисика, як розгортання родовитого народного слова в міф, з одного боку, і розвиток та поглиблення інтересу до неокласичної традиції, з іншого, не могли не відбитися в стильових пошуках харківського покоління поетів від Віктора Бойка до Ірини Мироненко. «Вони вийшли з робітні Василя Мисика», — так можна сказати про поетів, чиї твори представлено в цій антології.

Читати тут

 

---

Під знаком Мисика: антологія сучасної української поезії

Опубліковано | березня 21, 2016 | Прокоментуй!

Книга з такою назвою побачила світ у видавництві “Майдан” і була презентована 23 березня 0 16:00 у Клубі письменників. Упорядкована О. Ковальовою, антологія включає твори харківських авторів, чиї перші кроки в літературі були зроблені в силовому полі естетики та життєвого прикладу Василя Мисика. Це поети В. Бойко, В. Романовський, О. Ковальова, А. Перерва, Л. Тома, Н. Матюх, В. Науменко, О. Ковалевський, О. Тараненко, В. Верховень, І. Мироненко.

---

ЛЕОНІД ТОМА. ЛИСТ ДО УКРАЇНЦЯ, ЯКИЙ ЖИТИМЕ У ТРЕТЬОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ

Опубліковано | лютого 8, 2014 | Прокоментуй!

Не знаю, брате, ти живеш, чи ні,

Чи ще Дніпро у море котить хвилі?

Якесь маля по зоряній стерні…

І ні хреста, ні степу, ні могили.

 

Невже це ти? Не клон, не жабеня,

А голомозе дитятко завзяте.

І коле ноги зоряна стерня,

І цілий світ готовий розіп’яти.

 

Я тут сьогодні, каламутний світ,

І вир шалений підмиває берег.

Пробач мені, крізь товщу тисяч літ

Співали ми – вона іще не вмерла.

 

І під Богданом кінь забронзовів,

Не може рушить, булава завмерла.

І тільки чути гречкосіїв спів:

– Нехай живе! Вона іще не вмерла.

 

А я помер, під голову словник

Поклав, щоб спать до другого пришестя.

Я був незлий незламний чоловік:

Нехай живе! Вона сильніша смерті!

 

Я був незлий – і зло перемогло,

Перешерстило мрії і пориви.

І серед ночі серце запекло,

І диких коней забуяли гриви.

 

На них шалені вершники летять,

Чуби у них розвихрені на вітрі…

– Та як же можна, брате, помирать,

Бо ти ж під омофором одігітрій!

 

Та як же можна, брате, відступить,

Коли вже кручі паща за тобою…

– Ти подивись – та це ж музика спить,

І мову він поклав під головою!

 

А будь ти проклят, перевертня чин,

Це знову зрада стала на порозі.

Ти ж не москаль, не лях і не турчин…

А я дивлюсь і бачу. Голомозе

 

По зоряній стерні бреде маля –

Невже це ти, що будеш після мене?

Невже тебе я бачу звіддаля…

Мовчить – воно святе і нерожденне.

 

А на майдані струже сніговій,

Козак стоїть перед катами голий.

Не в Україні, а по ній самій –

Як чорна галич вкрила біле поле.

 

І світ такий – посходились усі,

Та й гріють собі руки на пожарі.

І на лице Вкраїні пада сніг,

Й вона стоїть, неначе та примара.

 

От добре, що не бачити тобі,

Як ми звелися із колін завзято.

Нас сніговій носив у боротьбі,

Вогонь палав – таке було в нас свято.

 

От добре, що не бачити тобі,

Як нам у спину зрада ніж встромила.

Як в небі голубому голуби

Від яструбів нам сонце заслонили.

 

Хіба я знаю, ти живеш, чи ні,

Бо що мій лист – листок у сніговії.

Чи стрінемось на зоряній стерні,

Як Україна буде при надії?

 

Одне я знаю – не мара, не клон,

Не майя, що намарена віками

Оте маля. Я вірю – це не сон –

Воно пішло собі за чумаками.

 

Бо Шлях Чумацький, всім по ньому йти,

Хоч і не всіх іздалеку побачиш…

За тим малям я вгадую світи,

Прислухайся!.. За ним Вкраїна плаче.   

Харків

---

Презентація альманаху «Квартали»

Опубліковано | листопада 11, 2013 | Прокоментуй!

Презентація альманаху «Квартали» пройшла напередодні Дня української писемності в харківському Будинку літераторів. На заході було представлено два числа нового видання за 2012 та 2013 рік, що увібрали в себе доробок майже сотні харківських авторів. Читати далі

---

ПЕРЕДАВАННЯ ВОГНЮ

Опубліковано | серпня 12, 2013 | Прокоментуй!

Рецензія на книгу: О. М. БАНДУРКА, Г. С. БАНДУРКА  «УКРАЇНА ОЧИМА УКРАЇНЦІВ»,

«Золота миля», Харків, 2013.

Література в жанрі «подорожей» постала на ґрунті реальних і духовних мандрівок ще на зорі людської цивілізації. Серед найвідоміших мандрівників «по морю людському» і, одночасно, в царині людського духу назвемо Лао Цзи, Конфуція, Будду. Подорожі пілігримів до Палестини почались уже в ІІІ-ІV ст. Найбільш сприятливі умови для мандрівників були створені під час правління халіфа Гарун-ар-Рашида на рубежі VIII- IV ст. Халіф навіть прислав ключі від храму Гробу Господнього та Єрусалиму.Цей екскурс в історичне становлення мандрівки як літературного жанру не випадковий. Адже йдеться про книгу, написану саме в цьому жанрі. Називається вона «Україна очима українців», а написали її Олександр Маркович Бандурка, генерал-полковник міліції, автор багатьох книг на юридичні та кримінальні теми, а також письменник, який має свого читача. В його художніх творах переплелись виразність і пластичність авторського письма з народним гумором, аналізом соціальних причин. Другий автор – онука знаменитого генерала Ганна Бандурка, яка тільки починає свій власний літературний шлях, але вже зарекомендувала себе знанням і вдалою інтерпретацією філософсько-етичних проблем, володінням модерного погляду на актуальні питання сьогодення.

Читати далі

---