Критика та есеїстика

О. Ковальова: «Любити все  під небом суще» (рецензія на книгу “Ольга Тільна: На житті настояні слова: Поезії. – Х.: Майдан, 2015”)

Опубліковано | листопада 27, 2018 | Прокоментуй!

Гортаю нову книгу Ольги Тільної і думаю, чого я жду від неї.  Адже від нової книги давно знайомого тобі автора завжди чогось ждеш, та чи завжди знаходиш те, на що чекав? У справжнього поета неодмінно є щось незмінне, це як формула крові, хода, інтонація. В Ольги Тільної вишукуєш  лише їй притаманну прозорість слова, думки, наміру. Чи знаходиш? Практично завжди. ДНК – поняття константне, в поезії також.  Як при такому розкладі вибудовується образний ряд?  Просто чудово, від прозорості він лише виграє. Поет від чогось відштовхується, до чогось лине, на щось орієнтується.  На жаль, останнім часом дуже рідко з’являються  статті-огляди в ракурсі літературних гуртів, течій в рамках одного покоління чи порівняння репрезентантів різних поколінь в аспекті хоча б простої інвентаризації.  Статті про  нових і старих авторів здебільшого носять компліментарний характер. Я аж ніяк не проти такого роду описів творчого процесу, але шкода, що ледь не завжди потуги нашої критики зводяться саме до компліментарного аспекту. Хотілося б, якщо не критики (критиків у нас, як динозаврів,  і з цим уже нічого не поробиш!), то хоча б якоїсь спроби аналізу на рівні читацької уваги. Мабуть, у цьому руслі будуть і мої потуги.  На сьогоднішній день літературна ситуація в Харкові аж ніяк не безнадійна. Відрадно й те, що ряди «оспілчанених» авторів помітно пожвавилися представниками молодшого і зовсім молодого покоління.  Талантів стало густо, їхні пошуки і доробки  варті серйозної уваги. Читати далі

---

ЛЮДИНА ПІСЛЯ КВІТНЕВОГО СНІГОПАДУ

Опубліковано | листопада 27, 2018 | Прокоментуй!

 

Олександр Бобошко іноді нагадує мені хлопчака, який у ве-

ликій книжці домальовує ріжки й капелюхи класикам, власні

строфи вписує між формулами і графіками, таблицями і схема-

ми. Сучасні поети часто мають фах і місце роботи, досить дале-

кі від послідовного вивчення різної літературознавчої мороки.

Іноді саме це приносить їм хлоп’ячу нестримність, намагання

багато чого переінакшити, написати вірша так, ніби це фарбу-

вання паркану Томом Сойєром, коли й самому хочеться долу-

читися (у нашому випадку – до гри слів, іронізмів і ліричних

відступів-втеч від міських трафаретів). Читати далі

---

ЦЯ КНИГА (про збірку поезій Ольги Тараненко «Перейми»)

Опубліковано | серпня 14, 2018 | Прокоментуй!

Це книга-рана. І ліки. Давно не тримала такої в руках. Рідна, різна, вразлива і грізна.

Книжка-світ, книжка-дім, книжка – обійстя. Заходиш/народжуєшся – «Сотворення світу» – ти по-сковородинівськи вільний, незалежний, невпійманий. Потрапляєш у чотири стіни – «Спотворення світу» – «І живе стало, мов мертве, / таке скалічене, покривлене…» І нікуди не дітись від хижих звірів, хаосів, криків, катастроф, хакерів, істерик, мейлів, лайків, бомб, чарок – у світі, і найболючіш – у самому собі! Та поміж численних руйнівних звуків раптом чуєш тихий ґелґіт і шарудіння десь угорі. Виходиш у другі двері – і ти в саду, де грушка, де дощ, де гриби, де сосни й вітер-диригент. Підводиш очі – а на даху твого дому не супутникова антена, а… лелече гніздо. І малеча пороззявляла роти в небо – скоро прилетить мама. І Бог угорі. Ось чим серце заспокоїться. І стає просто й тихо. І народжується відповідь: «Любов, слово і добре ставлення до людей – цим і тримаємось». Так говорить Ольга Тараненко.

Читати далі

---

ПОМІЖ ЗЕМЛЕЮ Й НЕБОМ (про книгу В. Бойка «На белебні»)

Опубліковано | грудня 2, 2017 | Прокоментуй!

Земля і небо наяву,

а ми – поміж землею й небом…

Віктор Бойко

             Власне, збірка поезій Віктора Бойка «На белебні» – яскраве втілення сутності самого письменника. Глибинні, тихі й гучні, ніжні або пристрасні вірші увібрали в себе чимало з особистих переживань автора. Але найголовніше те, що попри інтимні ноти, в них знайшли своє відображення типові ситуації, загальнолюдські особливості, поняття долі як непростої життєвої дороги кожного з нас. П’ять окремих розділів, оте своєрідне цілісне «п’ятикнижжя», постають  перед читачем як філософська оповідь, в якій світосприйняття автора накладається на численні завуальовані або прямі натяки на прикмети часу. Поетична дихотомія землі й неба, помножена на дихотомію людської особистості – земне-духовне – робить збірку цікавим явищем сучасної української літератури. Читати далі

---

Леонід УШКАЛОВ. ТАКЕ СОЛОДКЕ СЛОВО «БАРОКО»

Опубліковано | листопада 15, 2017 | Прокоментуй!

 1) Семантика слова; місце та роль бароко в українській традиції.

Барóко (англійське, французьке baroque, білоруське барóка, болгарське барóк, барóко, італійське baròcco, німецьке Barock, польське, словацьке, верхньолужицьке barok, російське барóкко, сербохорватське бàрок, словенське barók; чеське barok, baroko) – мистецький стиль післяренесансної доби. Його найхарактернішими рисами вважають теоцентричність, трагічну візію світу й життя людини, напружені контроверзи між гармонійним і дисгармонійним, проминальним і вічним, раціональним та ірраціональним, послуговування складними формами, декоративність, динамічність тощо. Хронологічні межі бароко визначають по-різному. Наприклад, коли брати до уваги Західну та Середню Європу, то бароко як епоха в історії культури тривало тут від 1595 року (смерть Торквато Тассо) до 1690-го (рік заснування Академії аркадців [Accademia dell’Arcadia] у Римі), а в деяких країнах – до середини XVIII століття. Бароко виростало на ґрунті маньєризму, що його часом трактують як початковий етап формування власне барокового стилю, а насамкінець перетворилося на рококо. Батьківщиною бароко вважають Рим (інколи на цю роль претендує Іспанія), а також інші міста Італії, передовсім Неаполь. Бароко охоплювало всю Європу: від Португалії до Росії, від Англії до Балкан (Sokołowska, Nowicka-Jeżowa, с. 81–82). Рефлексом європейського бароко є також бароко Латинської Америки. Читати далі

---

Ліствиця Якова: збірник статей на пошану професора Леоніда Ушкалова з нагоди його шістдесятиліття

Опубліковано | жовтня 27, 2017 | Прокоментуй!

Ліствиця Якова: збірник статей на пошану професора Леоніда Ушкалова з нагоди його шістдесятиліття / Упорядник Н. Левченко; науковий редактор Р. Мельників. – Харків: Майдан, 2016. – 490 с.
ISBN 978-966-372-653-3.

Збірник присвячено ювілею відомого літературознавця, доктора філологічних наук, професора Леоніда Володимировича Ушкалова. Статті охоплюють широке коло питань з історії української літератури від давнини до сучасності.

Читати тут

 

---