Критика та есеїстика

Природна як природа. Присвята Ліні Костенко

Опубліковано | березня 25, 2020 | Прокоментуй!

Із дозволу члена НСПУ, літературознавця, доктора наук Елеонори Соловей друкуємо на сайті ХОО НСПУ її матеріал, присвячений ювілею Ліни Василівни Костенко.

Цим давнім (Виступ на Вченій раді з нагоди 75-ліття Ліни Костенко), як бачите, але ніде не публікованим текстом вітаю улюблену поетку зі славним дев’яностоліттям. Підписуюся й нині під кожним словом.

Читати далі

---

Як далеко чути шепіт минулого? (Ганна Ткаченко: «У шепоті минулого», Харків. Майдан, 2020)

Опубліковано | березня 20, 2020 | Прокоментуй!

Ганна Ткаченко– відома сучасна українська письменниця, авторка історичних романів, повістей, оповідань.  Своєю першою книгою прози  (а саме, романом «Голгофа козацьких нащадків») Ганна Ткаченко заявила про своє бажання перегорнути перед очима молодших сучасників сторінки пекучої правди про минуле нашої Батьківщини. У цьому романі сконцентровано основні теми і проблеми, до яких вона неодноразово буде повертатися в наступних творах: революція, громадянська війна, колективізація,  голодомор, злочини сталінського режиму, друга світова війна, повоєнне життя і так до самого завершення ХХ століття.  Отже, можна стверджувати, що час зображення в прозі Ганни Ткаченко –  усе ХХ століття, а от часова перспектива прибирає різних форм в залежності від художнього завдання, яке ставить перед собою авторка. У романі «Голгофа козацьких нащадків» йдеться передусім про першу половину ХХ століття. Місце дії  – рідна авторці Чернігівщина, край, де вона народилася,  де сформувалася її картина світу,  усвідомлення своєї причетності до великого козацького роду.  До козацького роду причетні і герої її твору, за що вони в новому часі мають нести свій тяжкий хрест, як, наприклад головна героїня – зовсім юна дівчина Маня, батько якої Савелій Руденко, нащадок запорізьких козаків, потрапив під важкі жорна нової влади.

Читати далі

---

Присвята Олені Голуб-Пушкар

Опубліковано | січня 6, 2020 | Прокоментуй!

Два роки тому напередодні Різдва увірвалося життя харківської поетеси Олени Голуб-Пушкар. Христова донька, вона лишила по собі світло радості від Божого світу, вірші, із яких струменіє любов. Посмертно вийшла упорядкована родичами й друзями поетеси книга “Пелюстка з Божого саду“

Зараз перед вами – спогади-присвяти пані Олені від двох молодих харків’янок – Наталії Ісаєвої та Еліни Волкової.

Читати далі

---

Олександра КОВАЛЬОВА: “Події та постаті” (частина друга)

Опубліковано | листопада 22, 2019 | Прокоментуй!

12-го лютого 2017 р. на письменницькому сайті харківської організації НСПУ було опубліковано першу частину літературно-критичного рукопису, де авторка зібрала статті та нариси, створені в різний час з приводу різних літературних подій та явищ. Найчастіше це відгук на вихід у світ нової книги того чи іншого автора, іноді – спроба включитися  в дискусію, яка мала більший чи менший розголос у літературному житті, ще інший варіант – намагання через спогад утримати в активному вжитку ті чи інші літературні скарби нашого краю. Сьогодні ми пропонуємо увазі читача другу частину збірки, в якій вміщено статті про І.Качуровського, В.Мисика, В.Борового, Л.Палій, А.Лозинського, І.Мироненко, І.Гургулу, А.Перерву, Н.Супруненко, О.Тараненко, О.Тільну, М.Даниленко, Р.Кнодта та М.Целлера.

Читати книгу можна тут

---

Наш осінній резидент

Опубліковано | жовтня 6, 2019 | Прокоментуй!

                      Вересень добіг свого кінця, а наш гість,  відомий німецький письменник Міхаель Целлер, уже повернувся додому у  свій Вупперталь, що на північному заході Німеччини.  Упродовж місяця він на запрошення українського Пен-клубу та харківської обласної адміністрації працював у Харкові як учасник проекту «Харківська літературна резиденція». Ним опікувався харківський літературний музей, а ще десятки друзів та знайомих,  яких письменник набув у Харкові за чверть віку, якщо відлік вести від 1994-го року, коли він  уперше відвідав  наше місто.

Читати далі

---

НАШ ДОРОГИЙ ТЕРЕНТІЙОВИЧ… (До 100-річного ювілею)

Опубліковано | серпня 15, 2019 | Прокоментуй!

Микола Терентійович Шаповал, сторіччя якого харківські письменники відзначали цього року в червні, був, поза всяким сумнівом, людиною знаковою для Спілки письменників. Він лишив по собі пам’ять і як поет і як прозаїк, і як організатор літературного процесу, і як співчутливий і помічний друг і товариш, і як наставник творчої молоді.

Читати далі

---