Опубліковано | 15 Грудня, 2023 | Прокоментуй!
14 грудня 2023 року пішов від нас Віктор Петрович Тимченко.
Поет, прозаїк, наставник, ціла епоха Слобожанської літератури.
Цю втрату важко осягнути.
Спочивайте з Богом, Вікторе Петровичу, а з нами – назавжди Ваша любов, Ваші вірші й Ваш живий голос.
Опубліковано | 29 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
«Дух зела» спершу задумувався як прозовий твір з двох частин. Це повісті «Мандри» та «Поворітьма», які нещодавно вийшли друком у часописі «Березіль». Головний герой перших двох повістей хлопець-сирота Ілько. Бурсак, бандурист-мандрівник, студент німецького університету, а згодом будівничий у сфері освіти в час її нищення в Україні. Місце подій: Харків, Дике Поле, Задунайська Січ, Салоніки, Монако, Бремен, Ганновер, Ґеттінґен, Санкт-Петербург, степовий південь України. Крім вигаданих героїв, у творі зринають історичні постаті: німецький вчений і поет Альбрехт фон Галлер, слобідський філософ і поет Григорій Сковорода та козак-філософ Семен Климовський. Із часом авторові й декому із читачів та критиків спало на думку, що не всі сюжетні лінії двох повістей вдалося розкрити в повному обсязі, що твір варто продовжити, що й здійснено в третій повісті «Підкова», де головними героями виступають донька Ілька Софія та Панас, син Ількової посестри Марійки.
Опубліковано | 29 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
28 листопада 75-річний ювілей відзначає Олександра Прокопівна Ковальова – унікальна харківська письменниця, чий талант однаково яскраво виявився в царинах і поезії, і прози, і перекладацтва.
Людина вражаючої глибини й душевної стійкості, сказати б, принципової людяності, тонкої шляхетності й величезного творчого потенціалу, Олександра Прокопівна дихає словом, особливо в цей час, коли тільки Божа ласка, молитва й просвітлені вірші дають сили на новий день.
Із роси й води, Олександро Прокопівно, світла Вам, здоров’я та Господньої опіки!
А читачам пропонуємо пригадати інтерв’ю «ПИСЬМЕННИК – ЦЕ ПЕРЕДУСІМ НЕВСИТИМЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ СВІТОМ», яке майже 10 років тому взяла в Олександри Прокопівни Люцина Хворост – у вимірі сьогоднішніх подій воно може здатися особливо знаковим.
Додаємо також нещодавнє відео, де Олександра Ковальова читає поезію.
Опубліковано | 7 Жовтня, 2023 | Прокоментуй!
Що потрібно для того, щоб людське життя постало перед нашими очима ніби бездоганний витвір мистецтва? Небагато й немало: щирість сповіді, вірність своєму покликанню, благословення долі. Що потрібно для того, щоб читач шукав не модну книгу чи модне ім’я, а живу поезію так, як містично настроєна релігійна людина шукає Бога живого? Небагато й немало: треба, щоб був такий читач і була така поезія. Слушність урочої години і точки перетину. Уроча година настала — у харківському видавництві “Майдан” вийшла друком поетична книга Василя Борового “Полинова сага” (2003) в художньому оформленні Уляни Мельникової. Точки перетину будуть з’являтися і множитися. Принаймні в одній із них в цей момент знаходжуся я — читач, водночас зацікавлений і доскіпливий. “Полинова сага” — поезія автобіографічна, сповідальна, традиційна. У цьому контексті важить одне: чия автобіографія, чия сповідь, ким інвентаризовані, трансформовані чи акумульовані традиції.
Читати даліОпубліковано | 7 Жовтня, 2023 | Прокоментуй!
Людина виростає з якоїсь землі так само, як квітка, трава, дерево. Соки цієї землі живлять її серце, пахощі бентежать уяву, повів вітру задає внутрішній ритм для її дихання та думання. Василь Боровий своїм корінням зі степу та лісу, слобожанського степу, слобожанського лісу. Він – Боровий. Коренем і кроною. Усе найхимерніше плетиво художніх образів, розгалуження метафор та відбрунькування епітетів відбувається саме в цій залежності: походження коріння, формування крони. Саме все це слобожанське наповнення художнього простору зумовлює суть і структуру його поетики. Безумовно, в руслі розмови про основу поетичної творчості не оминути таких наріжних каменів, як спадкоємність і традиція. З яким спадком вийшов на широку дорогу життя юний поет, хлопчина із харківського передмістя Василь Боровий? Які біографічні чинники зумовили ті чи інші вчинки, захоплення, мрії? Харків близько, але життєдайне коріння зі степу та бору. Світогляд передусім селянський. Ця селянська основа обумовила не лише тло для ліричних сюжетів та епічних подій, вона визначила сутність етико-естетичних складників цього багатого, бентежного поетичного світу. Селянське розуміння справедливості. Воно з голосу Тараса, з глибини народної пісні. Це вміння писати про просту людину, її проблеми з особливою щемкою любов’ю, як це робив, наприклад, Василь Мисик. Для цього треба й самому бути нелукавим душею, позбавленим марнославства та егоїзму.
Читати даліОпубліковано | 24 Вересня, 2023 | Прокоментуй!
Девайс чи книга?
Нині навряд чи можна здивувати персональним девайсом. Більше, мабуть, здивує його відсутність. Свій настільний девайс зараз є в кожної людини. Або майже в кожної. Без стаціонарного комп’ютера чи моноблока, ноутбука чи ультрабука, вочевидь, нереально уявити людину в середовищі ХХІ століття, причому зовсім не обов’язково технологічно дуже просунуту. Нерідко навіть звичайну сучасну людину, в якої – так складається нині – є свій ментально чи професійно необхідний девайс. Настільний, одне слово.
А от у мене є своя настільна книга. Ароматно білі сторінки якої я гортаю вранці, коли все, здається, лише тільки бере свій розбіг, лишень тільки-но розпочинається, або вдень, коли інерція часу набуває особливо харизматичної відчутності, або й увечері, коли у зовнішньому завершенні цьогоденних подій ледь зримо зароджуються напруга й темпоритміка завтрашнього ранку.
Хоча власний науковий бренд Леонід Ушкалов сформував передусім аналітикою життєтворчої, літературно-художньої та філософської спадщини Григорія Сковороди в контексті епох, проте репрезентовану книгу, думається, також можна зарахувати до головних у науковій творчості Леоніда Ушкалова, а, можливо, й кваліфікувати її як magnum opus ученого-літературознавця.
Настільна книга ця має промовисту, як достеменний месидж, і доволі довгу, як життєва дорога, назву. Кожну з двох частин назви проткано когнітивними і дещо енігматичними конотаціями, що, як на мене, лише підсилює, мовити б, настільний статус книги. Це – “Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання” знакового харківського професора Леоніда Ушкалова (1956 – 2019).
Читати далі