Публікації за тегом "Віктор Пінченко"

Поет-чорнобилець Віктор Пінченко: «Загнав Чорнобиль нас в кулак, щоби тепліш було вмирати»

Опубліковано | 14 Грудня, 2025 | Прокоментуй!

 «Немов засуджених до страти/загнав у ядерний ГУЛАГ». Це продовження строфи  ліквідатора Віктора Михайловича Пінченка. Не так про Чорнобиль, як про тодішній Союз. 1986 року «п’ять тисяч тон піску, свинцю і поту/закидали реактор врукопаш» (рядки із збірки Вибраного В.Пінченка «Течія долі», видавництво «Майдан», 2019).

14 грудня в Україні вшановують ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС що сталася 26 квітня 1986 року.  Цитовані  рядки читав Віктор Михайлович для земляків на мітингу пам’яті.

Читати далі

---

«Так довго не живуть, а я живу». Чорнобилець Віктор Пінченко на творчому вечорі в Мерефі

Опубліковано | 19 Лютого, 2025 | Прокоментуй!

Творчий вечір літератора із Старої Водолаги Харківського району пройшов у Мереф’янській міській громаді.

Зустріч назвали за рядком його вірша «Живу і кланяюсь землі».

Детальніше читайте і слухайте тут:

«Лише поезія в біді мене хіба що втішить може». Творча зустріч поколінь у Мереф’янській бібліотеці

Наші краяни. Подкаст «Градусник». Полковник, пасічник, поет

---

«Бджоли привчили до дисципліни». Полковник-чорнобилець, поет Віктор Пінченко

Опубліковано | 29 Жовтня, 2019 | Прокоментуй!

• 

Віктор Михайлович народився у Старій Водолазі на Харківщині під Покрову 70 років тому. Річка його дитинства – Мжа. Як сам каже, «тоді природа полюбила мене, а я полюбив природу». Життєва дорога пішла від тихої Мжі до смертоносної Прип’яті, межі життя і смерті. Тож говоримо у студії радіо про його ювілейну книжку віршів «Течія долі».

Читати далі

---

Презентація “Суниць Держпрому”

Опубліковано | 24 Травня, 2018 | Прокоментуй!

“Суниці Держпрому” принесли мені орден “Птах високого польоту”. Назвав його так директор видавництва “Майдан”, де збірка видана, Анатолій Стожук – голова Харківського письменницького осередку.

Читати далі

---

«МОЯ ЄДИНА СВІТЛА ЦЯТОЧКА В ЖИТТІ»

Опубліковано | 27 Травня, 2016 | Прокоментуй!

          Древній художник, ілюстратор книжок для східного правителя, коштовні рукописні фоліанти супроводжував зображеннями себе і своєї коханої. Себе завжди малював червоною фарбою, а її — синьою. Ніби порівнював із стрімкістю вогню й недосяжністю неба.

Наш сучасник Олександр Шугай написав книжку про реальну пару, в житті якої були схід (Азія) і Західна Європа, Харків і Соловки, кольори страждань і короткого щастя. Хист до малювання мали і він, і вона. Він нібито розписав у степу капличку на місці падіння метеорита, вона подарувала йому автопортрет у східному вбранні, з напівзатуленою покривалом половиною обличчя — аби виразнішими здавалися темні очі. Той малюнок буде над його робочим столом до останніх днів життя. “Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика” (оповідь у листах і документах — з коментарями). Так повністю названо книжку, яка починається листом 1932 року. Читати далі

---

Меморіальна дошка Шевченківським лауреатам-харків’янам

Опубліковано | 29 Березня, 2016 | Прокоментуй!

         26 березня 2016 р. на будинку Харківської обласної організації Національної Спілки письменників України  (вул. Чернишевська, 59)  відкрито меморіальну дошку на вшанування трьох відомих письменників, які жили і працювали в нашому місті. Були присутні голова НСПУ Михайло Сидоржевський, літератори  Харківщини і Луганщини. Читати далі

---