Опубліковано | 18 Березня, 2025 | Прокоментуй!
18 березня 1955 року на Волині народився Анатолій Стожук. Видавництво «Майдан» у Харкові, ним створене, стало справою життя. Анатолій Петрович не влаштовував особистих ювілейних вечорів, але як дрова у камін пошкодженого нині ворожим обстрілом письменницького клубу, умів і продовжує додавати впевненості й віри у себе тим, хто потребує його підтримки навіть у здавалося б повсякденній розмові. До публікації обрано фото лютого 2014 року із соціальних мереж. Анатолій Стожук і автор художнього оформлення для багатьох книжок «Майдану» художник Володимир Носань у збуреному мітингами Харкові. Детальніше про видавця і прозаїка, очільника письменницького осередку в Харкові від 2012 року.
Читати даліОпубліковано | 29 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
«Дух зела» спершу задумувався як прозовий твір з двох частин. Це повісті «Мандри» та «Поворітьма», які нещодавно вийшли друком у часописі «Березіль». Головний герой перших двох повістей хлопець-сирота Ілько. Бурсак, бандурист-мандрівник, студент німецького університету, а згодом будівничий у сфері освіти в час її нищення в Україні. Місце подій: Харків, Дике Поле, Задунайська Січ, Салоніки, Монако, Бремен, Ганновер, Ґеттінґен, Санкт-Петербург, степовий південь України. Крім вигаданих героїв, у творі зринають історичні постаті: німецький вчений і поет Альбрехт фон Галлер, слобідський філософ і поет Григорій Сковорода та козак-філософ Семен Климовський. Із часом авторові й декому із читачів та критиків спало на думку, що не всі сюжетні лінії двох повістей вдалося розкрити в повному обсязі, що твір варто продовжити, що й здійснено в третій повісті «Підкова», де головними героями виступають донька Ілька Софія та Панас, син Ількової посестри Марійки.
Опубліковано | 29 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
28 листопада 75-річний ювілей відзначає Олександра Прокопівна Ковальова – унікальна харківська письменниця, чий талант однаково яскраво виявився в царинах і поезії, і прози, і перекладацтва.
Людина вражаючої глибини й душевної стійкості, сказати б, принципової людяності, тонкої шляхетності й величезного творчого потенціалу, Олександра Прокопівна дихає словом, особливо в цей час, коли тільки Божа ласка, молитва й просвітлені вірші дають сили на новий день.
Із роси й води, Олександро Прокопівно, світла Вам, здоров’я та Господньої опіки!
А читачам пропонуємо пригадати інтерв’ю «ПИСЬМЕННИК – ЦЕ ПЕРЕДУСІМ НЕВСИТИМЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ СВІТОМ», яке майже 10 років тому взяла в Олександри Прокопівни Люцина Хворост – у вимірі сьогоднішніх подій воно може здатися особливо знаковим.
Додаємо також нещодавнє відео, де Олександра Ковальова читає поезію.
Опубліковано | 7 Жовтня, 2023 | Прокоментуй!
Людина виростає з якоїсь землі так само, як квітка, трава, дерево. Соки цієї землі живлять її серце, пахощі бентежать уяву, повів вітру задає внутрішній ритм для її дихання та думання. Василь Боровий своїм корінням зі степу та лісу, слобожанського степу, слобожанського лісу. Він – Боровий. Коренем і кроною. Усе найхимерніше плетиво художніх образів, розгалуження метафор та відбрунькування епітетів відбувається саме в цій залежності: походження коріння, формування крони. Саме все це слобожанське наповнення художнього простору зумовлює суть і структуру його поетики. Безумовно, в руслі розмови про основу поетичної творчості не оминути таких наріжних каменів, як спадкоємність і традиція. З яким спадком вийшов на широку дорогу життя юний поет, хлопчина із харківського передмістя Василь Боровий? Які біографічні чинники зумовили ті чи інші вчинки, захоплення, мрії? Харків близько, але життєдайне коріння зі степу та бору. Світогляд передусім селянський. Ця селянська основа обумовила не лише тло для ліричних сюжетів та епічних подій, вона визначила сутність етико-естетичних складників цього багатого, бентежного поетичного світу. Селянське розуміння справедливості. Воно з голосу Тараса, з глибини народної пісні. Це вміння писати про просту людину, її проблеми з особливою щемкою любов’ю, як це робив, наприклад, Василь Мисик. Для цього треба й самому бути нелукавим душею, позбавленим марнославства та егоїзму.
Читати даліОпубліковано | 21 Квітня, 2023 | Прокоментуй!
Майя Львович (23.04.1933- 13.07.2015) народилася в сонячній веселій Одесі. Отже з місцем народження їй пощастило. Не пощастило з датою: страшна весна 33-го. А далі строкатий алфавіт географічних назв, котрі в тій чи іншій мірі пов’язані з біографією поетеси: Алза, Актюбинська область, Ашмянка, Бєларусь, Берестейщина, Гомель, Каролішчавіці, Казахстан, Одеса, Харків і т. д.
Читати даліОпубліковано | 19 Квітня, 2022 | Прокоментуй!
Літературно-мистецький, громадсько-політичний, науково-освітній ” Буковинський журнал” заснований 1991 року у Чернівцях. Він виходить раз на квартал і не замикається у регіональних межах, різноманітно представляє сучасний літпроцес України. Причому справи журнальні мають і видавничі продовження.
Головний редактор журналу, письменник Мирослав Лазарук 2011 року започаткував серію видань «Третє ти-сячоліття: українська поезія». Прикметно, що першою в серії була книжка уродженця Слобожанщини Леоніда Талалая. Чому саме такий вибір, може пояснити і один з найцитованіших віршів М.Лазарука: ” Любив. Люблю. І Ви любіть //Так, ніби любите востаннє,//Коли за вами тінь постане,//І не пощезне, й не розтане,//Допоки кров. Допоки глід,//Допоки білим білить світ.”
Перше цьогорічне число “Буковинського журналу” звертається до постаті колишнього випускника Харківського університету Григора Тютюнника, публікує спогади про нього. Ще одна ” прив’ язка до сходу України” – відгук на збірку Олександри Ковальової, видану 2021 року в Чернівцях.
Читати далі