Опубліковано | 10 Серпня, 2023 | Прокоментуй!
З Антоніною ТИМЧЕНКО (нар. 1985), харківською поеткою та літературознавицею, завжди доброзичливою і доречною модераторкою спілчанських письменницьких зустрічей, яка багато років залучала до них молодь, а літнім літераторам допомагала порозумітися з технічними засобами зв’язку, — мені давно хотілося поговорити. І поговорити було про що, тому розмова затяглася. Аж раптом… її перервало повномасштабне російське вторгнення: саме те, про що нас попереджали, але нам не вірилося, трагедія, якої ми боялися понад усе. Тому й інтерв’ю вийшло незвичайним: частково воно позначене мирним часом, коли можна було спокійно читати вірші, погойдуючись на медитативній хвилі й вишукуючи приховані сенси за добре знаними словами, а частково обпалене війною.
Тоня обізвалась до мене наприкінці березня 2022 року. Виявилося, вона в Польщі, як і я. У перші дні березня вона з родиною змушена була тікати з обстрілюваного Харкова. Вона уникає публічного розкриття подробиць, але, ручаюся, її історія могла б правити за узагальнену ілюстрацію долі українських жінок, які ціною величезного напруження сил рятували своїх найближчих від смертельної небезпеки.
І все ж насамперед я дивлюсь на Тоню як на авторку чудової лірики, в якій гармонійно поєднується традиційне і сучасне, безпосередньо-живе та ідеалістично-філософське. Мало того: я вперше зустрічаю містянку, яка б здобулася на настільки автентичне, місцями майже фольклорне звучання своєї поезії. Дослухатись лише до назв її поетичних збірок: «Посаг», «Бабинець»… Хочеться вірити, що ні метушня повсякдення, ні перипетії війни та евакуації не стишать її поетичного голосу, а зміцнять його, нададуть йому нових, не менш глибоких та щирих інтонацій.
Читати даліОпубліковано | 7 Липня, 2016 | Прокоментуй!
На будівлі Харківської обласної організації Національної спілки письменників відкрито меморіальну дошку В. Свідзінському.
Півроку тому серед жовтневих заходів, присвячених 130-річчю від дня народження митця, відбулась екскурсія під назвою «Харків Володимира Свідзінського». Дійсно, поет прикрасив місто, подарувавши європейського штибу творчість і давши приклад надзвичайного стоїцизму в епоху кривавих змін. Тепер же спробуємо змінити відмінок слів у фразі: «Харків – Володимирові Свідзінському».
Опубліковано | 12 Червня, 2016 | Прокоментуй!
Харківський поет Віктор Петрович Тимченко відомий на всій Україні як митець, наставник, багаторічний керівник літературних студій. Людина з непростою долею – осліп, іще будучи підлітком, – він зумів уникнути сліпоти душевної, про що часто говорить у віршах. Тверда життєва позиція, ставлення до людей і ситуацій через призму чесності, доброти, чуйності зумовлюють тематику творчості поета, в доробку якого близько 20 збірок лірики. Вочевидь, розгляд мотивіки віршів з книги В. Тимченка «Між учорашнім і завтрашнім» (читати книгу тут) здатен вияскравити одну зі сторінок сучасної слобожанської літератури.
Опубліковано | 9 Січня, 2016 | Прокоментуй!
Минулий рік виявився для харківської літературної молоді вельми плідним.
Вийшли друком поетичні книги 6 авторів, а також літературно-художній альманах “Левада” (за підсумками Обласного семінару “Молода Слобожанщина”). Читати далі
Опубліковано | 3 Січня, 2015 | Прокоментуй!
Зраненій душі добре слово — ліки.
Григорій Богослов
У цей складний і болючий час незрідка не хочеться нічого іншого, як запоєм дивитися новини, плакати, жаліти, потім категорично довго не вмикати телевізор, лаятися, їхати боронити Україну… Молитися. Проте нам, тим, хто лишається в затишних домівках, певно, важливо за будь-яких умов не припиняти бути людьми, не закривати серця для добра, чуйності, чесності, внутрішньої шляхетності. Такий стан притаманний нам, коли пишемо твори, коли, зостаючись сам-на-сам із собою, вкладаємо у слова найсокровенніше. До речі, хлопці з гарячих точок дуже просять, окрім харчів, теплого одягу та ліків, привозити книжки.
Наприкінці грудня року, який щойно минув, відбувся знаковий для харківської молодіжної літератури захід – Обласний семінар «Молода Слобожанщина». Читати далі
Опубліковано | 29 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!
Немає більшого нещастя,
Ніж добра воля простаків,
Що раптом кинуться брататься,
Кадить тобі з усіх боків.
Сп’янілі і великодушні,
Розстелять всю твою судьбу.
І по-хазяйськи ввійдуть в душу,
Аби з усього знять табу.
Все роз’яснять і розтлумачать,
Просіють враз добро і зло,
І люті всі твої невдачі
Розтануть, як і не було.
І вже б, здавалось, воскресили
Тебе, і раді, і лиш ти,
Мов од татарського набігу,
Ніяк не можеш відійти.
О. Ковальова
Олександро Прокопівно, розуміючи ризик здатися схожою на таких «простаків», заздалегідь перепрошую за недосконалість розвідки, адже, можливо, десь недочитала, недозрозуміла й багато до чого не доросла…
З любов’ю та повагою – Антоніна Тимченко
Постать Олександри Ковальової знакова для сучасної харківської літератури. Важко назвати ще бодай одного слобожанського автора, котрий був би одночасно вимогливим філологом, вдумливим ліриком, професійним перекладачем, блискучим прозаїком, небайдужим педагогом. Творчість О. Ковальової розмаїта, проте монолітна, і тільки осягнення усього доробку письменниці здатне повно окреслити цю особистість. Читати далі