Публікації за тегом "українська культура"

ЛітРевю з Ярославом Грицаком

Опубліковано | червня 15, 2018 | Прокоментуй!

Ця розмова почалася з книги “Розмови про Україну” (видавництво “Дух і Літера”). Ні, не так. Вона починалася ще давніше, зі статей Ярослава Грицака, з якими часто погоджувалася на всі сто, але часто й дискутувала. Щоправда, про себе. Тож коли випала нагода поспілкуватися в затишній студії Харківського обласного радіо, то зупиняло одне – часу для таких розмов завжди мало. Особливо на розмови про Україну, світ, розвиток і те, чому потрібно читати великі книги.

Довідка.
Ярослав Грицак – історик, редактор-засновник «України Модерної», професор Українського католицького університету та директор Інституту історичних досліджень Львівського Національного університету ім. І. Франка. Автор статей і книжок із проблем модерної історії України та Центрально-Східної Європи.

---

«Очима культури» № 43. Два полюси теорії мистецтва: «ідеалізм» Богдана Ігоря Антонича та «емпіризм» імпресіоністів.

Опубліковано | червня 7, 2017 | Прокоментуй!

У період інтенсивних теоретичних дискусій про суть мистецтва та природу творчого процесу, які розгорілися на зламі ХІХ і ХХ віків, українська інтелектуальна думка, на перший погляд, залишилася у фарватері епохальних осмислень та відкриттів у цій ділянці. Правда, так достеменно було лише на перший погляд, себто коли братимемо до уваги лише україномовну друковану спадщину наших інтелектуалів. В іншомовних культурних середовищах, в яких провідні українські творці і теоретики творчості часто були примушені функціонувати силою об’єктивних, майже неминучих, обставин, українці зробили вагомий вклад у революційні процеси розвитку теорії мистецтва та літератури.

Читати далі

---

«Очима культури» № 42. Леґенди «Тіней забутих предків».

Опубліковано | листопада 2, 2016 | Прокоментуй!

 

У вступному тексті (названому, із властивим Іллєнкові нонконформізмом супроти канонізованих правил української мови: «Постріл під дощем: Натомість переднього слова») до автобіографічного роману (чи то белетризованих мемуарів?) «Юрка Іллєнка доповідна Апостолові Петру» видатний майстер «українського поетичного кіна» описує обставини химерної дуелі, яка мала відбутися між ним і Сергієм Параджановим після чергової різької сутички в час зйомок їхніх спільних знаменитих «Тіней забутих предків».

Читати далі

---

«Очима культури» № 41. «Міто-оповідь» Олександра Довженка.

Опубліковано | серпня 1, 2016 | Прокоментуй!

Яке значення творчого спадку Олександра Довженка в історії української культури? А в цей же час: який реальний вимір його творчих досягнень і якою мірою ці досягнення співпадають із «мітом» Довженка як «одного із найвидатніших творців світового кінематографа»? Котрі з його кінокартин оправдано можна вважати шедеврами, а котрі — це, здебільшого, плоди вимушеного компромісу з жорстокими реаліями доби, а відтак і болісні мистецькі поразки?.. В час, коли перед українцями стоїть завдання переосмислити свою культурну історію та самототожність, такі питання повинні б, в ідеалі, хвилювати не лише спеціялістів-культурологів, а й українське інтелектуальне середовище в цілому. І того ж роду питання слід ставити щодо творчості далеко не лише Довженка, та, правда, його персона й ситуація таки досить особливі…

Читати далі

---

«Очима культури» № 40. Аванґардна музика Леоніда Грабовського.

Опубліковано | червня 14, 2015 | Прокоментуй!

У недавньому інтерв’ю для російського сайту COLTA.RU леґендарний швейцарський гобоїст, Гайнц Голліґер, принагідно згадуючи свій виступ на Заґребському бієннале 1969 р., згадав також про свій зв’язок з українським композитором Леонідом Грабовським:

«Я виконав теж «Мікроструктури» киянина Леоніда Грабовського. Ми з ним ніколи не стрічалися, але його твори я грав часто… Його переслідували на батьківщині та погано знали за її межами. Він писав, мабуть, найнесусвітнішу музику, з якою я коли-небудь мав справу, найбільш аванґардну музику із того, що будь-коли творилося в СССР. А особливо для ранніх 1960-х. Пізніше він написав для мене й Урсулі [Голліґер,арфістки, дружини Гайнца — МРС] тріо «Візерунки» для гобоя, арфи й альта, а ще пізніше «Малу камерну музику № 2» для гобоя, арфи й струнних. Згодом він виїхав до Америки, і я втратив із ним контакт…» (Я вдячний Євгенові Ґромову за те, що він звернув мою увагу на цю публікацію.) Читати далі

---

«Очима культури» № 39. Борис Лятошинський і українська симфонічна музика.

Опубліковано | квітня 8, 2015 | Прокоментуй!

Студент Бориса Лятошинського: Валентин Сильвестров, який і сам став славетним композитором, називає свого учителя «одним з найвидатніших композиторів ХХ ст.» А диригент Кирило Карабиць нещодавно заявив в інтерв’ю, що вважає Лятошинського — першим класиком української музики насправді світового рівня, натякнувши тим самим, що, попри свою величну важливість у розвитку нашої музичної культури, Микола Лисенко таки залишається творцем більш локального, не зовсім світового масштабу.

Читати далі

---