Проза

“У шепоті минулого”: нова книга Ганни ТКАЧЕНКО

Опубліковано | березня 5, 2020 | Прокоментуй!

“У шепоті минулого” – нова книга харківського прозаїка Ганни ТКАЧЕНКО. До збірки увійшли повісті, оповідання та новела.

Читачу пропонується проїхати в товарному вагоні, забитому людь- ми, клунками і чемоданами аж до самого Саратова — так везли укра- їнську інтелігенцію в евакуацію влітку сорок першого року минулого століття. Пройти поряд з чарівною молодою жінкою, що поверталася звідти з дитиною і дивним тарантасом, який тягнула маленька корівка аж до самої Полтавщини. Дізнатися про зовсім давнє — татарські напади, заселення Слобожанщини та будівництво фортифікаційних укріплень. Спинитися на кожному оповіданні, де кожна історія вражає своєю реалістичністю і душевністю.

Читати книгу можна тут

---

Ткаченко Г. П. У шепоті минулого: Повісті, оповідання, новела

Опубліковано | березня 5, 2020 | Прокоментуй!

---

Презентація альманаху “Левада”

Опубліковано | грудня 22, 2019 | Прокоментуй!

19 грудня 2019 року в Центрі сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр» відбулася довгоочікувана подія – презентація альманаху «Левада».

Альманах – унікальне видання для Харкова, та й усієї України. Щорічник демонструє зріз сучасного молодіжного літературного процесу Слобожанщини, у ньому представлено твори близько сімдесяти талановитих авторів. Схожого такого годі шукати в решті областей України.

Читати далі

---

Ганна Ткаченко: “Вистраждана земля”

Опубліковано | липня 25, 2018 | Прокоментуй!

Нова проза Г. Ткаченко знайомить читачів із непростою історією Слобожанщини.

Читати далі

---

Оповідання “Мить вічності” Олесі Шепітько

Опубліковано | квітня 18, 2018 | Прокоментуй!

Вона тихо зайшла до  кімнати і важко опустилася на стілець. Хіба я забула зачинити вхідні двері? Мабуть, забула. Наша комуналка на розі Мироносицької та Петровського  для всієї української громади Харкова – прохідний двір. Початок 90-х, сподівання та розчарування. Інна важко дихає і мовчить. Завжди говірка і привітна,  вона має розгублений вигляд і не знаходить слів.

– Він знову написав.

– Хто?

– Ріхард.  Я прийшла за порадою.  Сама я не можу ні на що зважитися, я так відвикла від позитивних емоцій, від щирості… А це триває вже більше тижня. Кожного дня два-три листи. Довгі,  відверті. Хіба таке можливо? Як він взагалі мене знайшов? Ми вже такі немолоді люди. Піввіку минуло. Усе спливло, усе змив потік часу. Важкий потік…

Я перечитую листи, вони нагадують мені  триб життя німецьких романтиків:  високий політ душі,  вир, з якого постає пісня серця,  щирість, яка не відає ні рангів, ні меж. Читати далі

---

Ярослав Мовчан: проза

Опубліковано | березня 9, 2018 | Прокоментуй!

ЯРОСЛАВ МОВЧАН, призер (2 місце) Конкурсу на здобуття Обласної літературної премії ім. Тані Шамрай (2018 р.)

Читати далі

---