Опубліковано | 31 Березня, 2025 | Прокоментуй!
Вже більше двох десятків років дружу з київським художником Миколою Захаровичем Власенком.
На святкуванні його семидесятиліття, в художній майстерні на вулиці Ярославів Вал, наподалік від Золотих воріт в Києві, познайомився з видатним скульптором Миколою Наумовичем Обезюком (1938-2024).
Знайомлячи нас художник відрекоменндував: – Миколо, щоб ввести тебе в ситуацію. Дмитро ж уже колишній прокурор, а тепер письменник. Розповідай, він уже до справи не пришиє, а написати про тебе може.
Читати даліОпубліковано | 19 Лютого, 2025 | Прокоментуй!
«Мис доброї надії» – так зветься сьома збірка віршів Антоніни Тимченко, поетки і літературознавиці, моєї краянки, яка, як і я, на початку березня 2022-го – майже три роки тому, – рятуючись від варварських обстрілів росіянами нашого рідного Харкова, виїхала до Польщі.
«Назва не має нічого спільного з географічним поняттям», – попереджають читача вже в анотації. Тож свідомість відмітає екзотичні асоціації з Південною Африкою і констатує: далебі, на треті роковини початку повномасштабної війни добра надія – це саме те, чого українці потребують чи не найдужче.
Надія в Антоніни Тимченко міцно пов’язана з вірою. З Богом. Її героїня довіряє Богові – «Спасові добра», покладається на Нього, усвідомлює, що все в Його руках.
Він прощає усіх, Він любить усіх –
і старих, і малих, і живих-живих.
Господь – у світанку кожного дня, який усе-таки настає, попри жахіття війни. У музиці нового вірша, який зажеврів у душі, ще не оприявнений. У прагненні людей любити і прощати, йти одне одному назустріч. «Як тобі – після всього – вдається не зневірюватись?» – запитувала я Тоню в інтерв’ю вже у 2023 році, після всіх перипетій початку повномасштабної війни та евакуації. «Бог дарує свою милість усім, — відказала тоді вона. – Питання, скільки місця у твоїй душі для Бога, наскільки ти прагнеш вірити сильніше, любити відданіше, радіти щиріше».
Читати даліОпубліковано | 20 Серпня, 2024 | Прокоментуй!
Упам’ятку мені, як Віктор Тимченко, уславлений харківський поет старшого покоління, називав Ольгу ТАРАНЕНКО (нар. 1957) «донею». А для багатьох молодих вона, багаторічна керівничка літературної студії «Зав’язь», — радше літературна «мама». Причому «мама» не суворо-догматична, не забронзовіла, а така, для якої найважливіше — щоб її підопічні відростили власні крила й відчули щастя самостійного лету.
Пані Ольга здається людиною емоційною і вразливою; на спілчанських зустрічах саме її промови завжди найзворушливіші, по-людському теплі. Як авторка вона вдумлива і весела водночас; у поезії їй вдається зберігати надзвичайно свіжі, безпосередні інтонації та дівчачий гумор — варто лиш перечитати вірш про «лабутени в метро» зі сміливими синекдохами або «Гала-концерт “Літо”» зі збірки «Перейми», доступної на сайті Харківської філії НСПУ. Сама назва вже містить у собі гру слів: читаємо «перéйми» — і в уяві постає болісний, але сповнений надій етап народження нового життя; читаємо «перейми́» — і чуємо заклик перейняти поетичну естафету або навіть священний вогонь.
Читати даліОпубліковано | 15 Лютого, 2024 | Прокоментуй!
«Подільська осінь у Харкові» 2018 року познайомила наших земляків з творчістю поетів і прозаїків із Хмельниччини. Особливо здружила вона з подолянами поета і публіциста В’ячеслава Романовського. Один із гостей – поет і журналіст Михайло Цимбалюк тепер на фронті як бойовий медик.
Фото на згадку біля харківського фонтану, який приховує пам’ятник закоханим. Перший ліворуч – Михайло Цимбалюк. Перший праворуч – В’ячеслав Романовський. Осінь 2018 року. Фото надала ініціаторка зустрічі, засновниця літературно-музичного клубу «Апостроф» Лариса Вировець.
Що написалося двом поетам за роки, що промайнули?
Читати даліОпубліковано | 29 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
«Дух зела» спершу задумувався як прозовий твір з двох частин. Це повісті «Мандри» та «Поворітьма», які нещодавно вийшли друком у часописі «Березіль». Головний герой перших двох повістей хлопець-сирота Ілько. Бурсак, бандурист-мандрівник, студент німецького університету, а згодом будівничий у сфері освіти в час її нищення в Україні. Місце подій: Харків, Дике Поле, Задунайська Січ, Салоніки, Монако, Бремен, Ганновер, Ґеттінґен, Санкт-Петербург, степовий південь України. Крім вигаданих героїв, у творі зринають історичні постаті: німецький вчений і поет Альбрехт фон Галлер, слобідський філософ і поет Григорій Сковорода та козак-філософ Семен Климовський. Із часом авторові й декому із читачів та критиків спало на думку, що не всі сюжетні лінії двох повістей вдалося розкрити в повному обсязі, що твір варто продовжити, що й здійснено в третій повісті «Підкова», де головними героями виступають донька Ілька Софія та Панас, син Ількової посестри Марійки.
Опубліковано | 4 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!
8 листопада виповнюється 70 років Анатолієві Марущакові – членові Національної спілки письменників України, який упродовж десятиліть талановито працює у нішах поезії, прози, драматургії, літератури для дітей. До найбільш репрезентативних видань Анатолія Марущака належить книжка “П’ятнадцятий камінь”, до якої увійшли поезії зі збірок “У слові і в мовчанні”, “Мандри наосліп”, “Щоденник вітру”, “86.400”. Спостереження над антологічної книжкою Анатолія Марущака подані у форматі fiction-критики, що передбачає образний, ба навіть образно-композиційний ритмостиль сприйняття й інтерпретації текстів.
Читати далі