Публікації за тегом "Василь Мисик"

Приборкувач коней, що скачуть у мовах чужих (до 110-річчя від дня народження Василя Мисика)

Опубліковано | липня 22, 2017 | Прокоментуй!

Колись арабське поняття “раінді” (приборкувач коней) потрапило до грузинської мови і почало в середньовіччі означати “лицар”.  Приборкувач коней, що скачуть у мовах чужих. Таке означення підбираю, аби згадати поета і перекладача Василя Мисика.

Читати далі

---

ШАЛЕНЕ СПОДІВАННЯ ДОШЕПОТІТИСЯ ДО… (нотатки з перекладацької конференції)

Опубліковано | травня 4, 2017 | Прокоментуй!

 

Амфітеатр Великої фізичної аудиторії каразінського університету чудово пасував до розмови про українську школу перекладу. ІХ наукова конференція “Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу” пройшла з міжнародною участю саме в цих стінах квітневої пори, що снігопадами нагадувала лютий.  За високими вікнами десятого поверху відкривалася імлиста панорама Харкова. Якщо подивитися вниз, можна було побачити двох бурих ведмедів, що меланхолійно походжали засніженим майданчиком. Багаторічне сусідство університету й зоопарку увиразнювала кісточка якогось птаха, занесена на віконний укіс кимось із зоопаркових крилатих утікачів. Читати далі

---

«МОЯ ЄДИНА СВІТЛА ЦЯТОЧКА В ЖИТТІ»

Опубліковано | травня 27, 2016 | Прокоментуй!

          Древній художник, ілюстратор книжок для східного правителя, коштовні рукописні фоліанти супроводжував зображеннями себе і своєї коханої. Себе завжди малював червоною фарбою, а її — синьою. Ніби порівнював із стрімкістю вогню й недосяжністю неба.

Наш сучасник Олександр Шугай написав книжку про реальну пару, в житті якої були схід (Азія) і Західна Європа, Харків і Соловки, кольори страждань і короткого щастя. Хист до малювання мали і він, і вона. Він нібито розписав у степу капличку на місці падіння метеорита, вона подарувала йому автопортрет у східному вбранні, з напівзатуленою покривалом половиною обличчя — аби виразнішими здавалися темні очі. Той малюнок буде над його робочим столом до останніх днів життя. “Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика” (оповідь у листах і документах — з коментарями). Так повністю названо книжку, яка починається листом 1932 року. Читати далі

---

Під знаком Мисика: Антологія сучасної української поезії

Опубліковано | квітня 2, 2016 | Прокоментуй!

Під знаком Мисика: Антологія сучасної української поезії / Переднє слово А. Стожука. — Х.: Майдан, 2015. — 168 с. ISBN 978-966-372-534-5.

До антології «Під знаком Мисика» увійшли твори тих харківських авторів, чиї перші кроки в літературі так чи інакше робилися в силовому полі естетики та життєвого прикладу Василя Мисика. Такі домінанти творчості Василя Мисика, як розгортання родовитого народного слова в міф, з одного боку, і розвиток та поглиблення інтересу до неокласичної традиції, з іншого, не могли не відбитися в стильових пошуках харківського покоління поетів від Віктора Бойка до Ірини Мироненко. «Вони вийшли з робітні Василя Мисика», — так можна сказати про поетів, чиї твори представлено в цій антології.

Читати тут

 

---

Під знаком Мисика: антологія сучасної української поезії

Опубліковано | березня 21, 2016 | Прокоментуй!

Книга з такою назвою побачила світ у видавництві “Майдан” і була презентована 23 березня 0 16:00 у Клубі письменників. Упорядкована О. Ковальовою, антологія включає твори харківських авторів, чиї перші кроки в літературі були зроблені в силовому полі естетики та життєвого прикладу Василя Мисика. Це поети В. Бойко, В. Романовський, О. Ковальова, А. Перерва, Л. Тома, Н. Матюх, В. Науменко, О. Ковалевський, О. Тараненко, В. Верховень, І. Мироненко.

---

“ПЛАНЕТУ Б ТРЕБА ДОГЛЯДАТЬ, ЯК ГРЯДКУ”

Опубліковано | березня 15, 2014 | Прокоментуй!

Меморіальна дошка пам’яті поета і перекладача  Василя Мисика відкрита 11 березня 2014 р. на фасаді письменницького клубу (Харків, вул. Чернишевська, 59). Репортаж Ірина Мироненко  назвала  за рядком Василя Олександровича з вірша, написаного 1963 р.

 

“ПЛАНЕТУ Б ТРЕБА ДОГЛЯДАТЬ, ЯК ГРЯДКУ” Читати далі

---