ЛЮДИНА ПІСЛЯ КВІТНЕВОГО СНІГОПАДУ

Опубліковано | листопада 27, 2018 | Прокоментуй!

 

Олександр Бобошко іноді нагадує мені хлопчака, який у ве-

ликій книжці домальовує ріжки й капелюхи класикам, власні

строфи вписує між формулами і графіками, таблицями і схема-

ми. Сучасні поети часто мають фах і місце роботи, досить дале-

кі від послідовного вивчення різної літературознавчої мороки.

Іноді саме це приносить їм хлоп’ячу нестримність, намагання

багато чого переінакшити, написати вірша так, ніби це фарбу-

вання паркану Томом Сойєром, коли й самому хочеться долу-

читися (у нашому випадку – до гри слів, іронізмів і ліричних

відступів-втеч від міських трафаретів). Читати далі

---

НАУКА СВОБОДИ. ПОБАЧЕННЯ ІЗ ФРАНЦІЄЮ ВОЛОДИМИРА КАЛАШНИКА

Опубліковано | квітня 5, 2017 | Прокоментуй!

Події «Французької весни в Україні» охоплюють різні міста, в тому числі й Харків. На квітень 2017 року припадають дві франко-українські вистави – «Антігона» і «Переміщення». Дотичною до згаданого фестивалю, хоч і  скромно  залишеною поза його афішами, можна вважати  презентацію нової книжки  професора каразінського університету, поета Володимира Калашника «Тет-а-тет з Аквітанією… та інші французькі враження. Бордо 1974-1976» (Харків: Майдан, 2017). У ті роки Володимир Семенович викладав  українську мову на відділенні славістики Університету Бордо-ІІІ, згодом упродовж дванадцяти років очолював Харківське обласне відділення товариства «Україна-Світ». Читати далі

---

ПОЕТЕСА І ПЕРЕКЛАДАЧКА З ІМЕНЕМ, ЩО ОЗНАЧАЄ «НОВИЙ ДЕНЬ»

Опубліковано | березня 29, 2017 | Прокоментуй!

Дагнія Дрейка (ліворуч) з Іриною Мироненко у Польщі, на міжнародному поетичному фестивалі «Поети без кордонів»         

           Найбільша латиська громада України була свого часу в Харкові. Нині офіційно в нашій країні мешкає близько 5 тисяч латишів. На початку минулого  століття їх було в самому Харкові в чотири рази більше, ніж в усій Україні тепер.  До міста переїжджали   під час Першої світової війни латиські заводи й фабрики з усім персоналом. Архітектори і музиканти, технічні фахівці й лікарі  евакуювалися з Риги. Коли вони виходили з переповнених вагонів на перон, навряд чи знали, що приміщення залізничного вокзалу спорудив латиш Юлій Цауне. Згодом він побудував у Харкові майже 20 споруд у стилі модерн. Більшість із них тепер вважаються пам’ятками архітектури. Читати далі

---

«По зірваних рейках додому» (підсумки четвертого конкурсу міжнародної слов’янської поетичної премії 2016 року)

Опубліковано | березня 11, 2017 | Прокоментуй!

Була така репліка у старій виставі: «Спички серные довоенные фабрики Лабзина!» Уже й наше покоління, і покоління наших дітей міряють час на «до» і «під час війни».  На жаль, категорія «після» ще  ховається в диму пострілів і змов, брехні й збайдужіння. Після війни будуть інші книжки, і, можливо, премії. У книжках не сумніваюся – напишуться. Премії не такі стійкі, можуть вичерпатися фінансово або застаріють морально. Вони теж бувають ситуативними. Але  пишу про міжнародну  слов’янську поетичну премію, що так само, як сірники, довоєнна, пишу з надією, що вона війну переживе.

Її засновано 2013 року в Харкові, тож уже вчетверте вшанували лауреатів, дипломантів, згадали вірші членів журі, процитували переклади. Вечір у письменницькому клубі ніби й не відрізнявся звичною картинкою: потріскують дрова в каміні, щоб зігріти невелику залу й поетів різних поколінь. Читати далі

---

Олександра КОВАЛЬОВА: збірка статей і нарисів «Події та постаті»

Опубліковано | лютого 12, 2017 | Прокоментуй!

Готується до друку книга О. Ковальової «Події та постаті». У ній зібрано статті та нариси письменниці, створені в різний час з приводу різних літературних подій та явищ. Найчастіше це відгук на вихід у світ нової книги того чи іншого автора, іноді – спроба включитися  в дискусію, яка мала більший чи менший розголос у літературному житті, ще інший варіант – намагання через спогад утримати в активному вжитку ті чи інші літературні скарби нашого краю. На сторінках книги ніби звучать голоси різних авторів: В. Боровий, М. Сарма-Соколовський, М. Козак, В. Мисик, І. Христенко, І. Вирган, В. Сокіл, А. Чернишов, М. Львович, Йоган Гердер, В. Свідзинський, Л. Костенко, В.Дрозд, Т. Мельничук, Д. Білий, М. Рильський, В. Бойко, О. Тараненко, А. Перерва, Л. Тома, В. Верховень, І. Мироненко, С. Жадан, І. Качуровський, А. Стожук, Л. Хворост, Л. Вировець, Н. Супруненко, В. Проненко, В. Бондар, Р. Мельників, А. Шевцова, В. Пінченко, І. Мельницька, В. Овод, В. Тимченко, О. Ковалевський, німецькі автори та багато інших.

Цей матеріал може бути цікавим для студентів філологічних факультетів, учителів української (і не тільки) літератури, літстудійців, як, зрештою, і для самих літераторів.

Збірку можна читати тут

---

«ЧИСТИЙ ПАПІР, ЯК СТІНА БЕЗ ДВЕРЕЙ І ВІКОН» (про фестивалі Чехії та Польщі)

Опубліковано | грудня 21, 2016 | Прокоментуй!

Для мене наймандрованішим поетом сучасного Харкова залишається Сергій Шелковий (на фото — митець у чеському місті Градець-Кралове на Ратушній площі). Сергій Костянтинович встигає впродовж року мандрувати віртуально (тобто видавати книжки перекладів різними мовами — болгарською, польською, чеською). 2016 рік для нього запам’ятався двома фестивальними подорожами. Попросила його спершу згадати Чехію. Читати далі

---