Публікації за тегом "Михайлин"

Ігор Михайлин. Іван Сірко з січовим товариством на теренах історії. Про поему Івана Перепеляка «Бог — свідок  моєї душі…»

Опубліковано | жовтня 14, 2017 | Прокоментуй!

 

І. Іван Сірко і сучасність

 

Іван Перепеляк, автор багатьох книжок ліричних віршів і одинадцяти поем, написав нову поему — на цей раз про Івана Сірка.

Постать Івана Сірка довгий час лишалася ніби поза лаштунками української історії. От він ніби є і його ніби немає. За імперських часів ніяк не вдавалося переконати радянського угрюм-бурчєєва в тому, що Іван Сірко — український національний герой. Коли мерефʼянські нечисельні патріоти ще в 1970-х роках піднімали питання про увічнення памʼяті Івана Сірка на його батьківщині в Мерефі, то місцеві урядовці їм відповідали:

— Ну який там із Сірка герой? От Щорс — справді український національний герой.

Один з активістів тоді промовив:

— Ваш Щорс — хлопчик у коротких штанцях проти нашого Сірка!

Думаю, сьогодні цю істину вже не потрібно доводити, вона сприймається як аксіома. Радянська, а раніше російська, влада органічно ненавиділа Івана Сірка за його послідовний, питомий, вроджений україноцентризм. Поширювався політичний міф про зрадництво кошового (зрештою, як і всіх українців) як нібито питому рису його вдачі. Насправді ж усі повороти в долі кошового, усі його вчинки мали в своїй основі одне — встояти на позиціях України. Читати далі

---

Ігор Михайлин. «Веселі поради» Олега Чорногуза у феноменальній та функціональній площині

Опубліковано | травня 21, 2017 | Прокоментуй!

І. Попередники Олега Чорногуза

Хто насмілиться заперечити, що художня література має величезний виховний вплив, а відтак і виховну функцію? Сподіваюся, ніхто! А то б для чого одні люди розповідали іншим довгі історії зі свого й чужого життя, як не для того, щоб у кінці сказати: роби отак — раз; роби отак — два; роби отак — три. Для того, щоб бути переконливішими й переконливішими, історії ставали все довшими й довшими. Довелося винайти письмо, щоб ті історії увічнити й передавати по горизонталі (в інші urbi et orbi, щоб і там навчалися мешканці корисним настановам) і по вертикалі (щоб інші покоління, які заселять землю після авторів корисних порад могли так само скористатися їхніми знаннями).

Новітніми дослідженнями доведено, що література виникла з пекучої потреби людини повчати інших людей. Першим літературним жанром став жанр повчання. Оскільки загальна монографія про жанр повчання у світовій та українській    літературі, яку б ми могли зреферувати тут, досі з незрозумілих для нас причин відсутня у філологічній науці, нам доведеться самим накидати акварельний етюд на цю тему. Читати далі

---

Ігор Михайлин. Як Олег Чорногуз двічі хотів до моря (Нотатки до ювілею)

Опубліковано | липня 27, 2016 | Прокоментуй!

Можливо, він хотів до моря й більше, ніж два рази. Можливо, він хотів до моря все життя. Але розповів про своє бажання лише двічі.

Перший раз — у 1973 році.

Це був чорний для свідомого українства час. Попередній рік сьогодні в історії відомий під назвою Репресії в Україні 1972 року. Тоді були заарештовані Василь Стус, Іван та Надія Світличні, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Іван Дзюба (у Києві); В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Ірина та Ігор Калинці (у Львові); Анатолій Здоровий та Ігор Кравців (у Харкові). Загальне число арештованих за підрахунками різних авторів коливалося від ста до двохсот осіб. Арешти тривали й 1973 року. 19 лютого 1973 року був заарештований поет Степан Сапеляк та 24 вересня 1973 року засуджений Тернопільським судом до п’яти років позбавлення волі та трьох років заслання. Його доля з 1983 року була пов’язана з Харковом.

Російській комуністичній владі вкотре здалося, що вона остаточно приборкала українців на їхній власній землі, на своїй батьківщині. Аж раптом… Читати далі

---

Роберт Третьяков. Вечір на пошану харківського поета

Опубліковано | березня 9, 2016 | Прокоментуй!

В лютому виповнилось вісімдесят років від дня народження видатного українського поета Роберта Третьякова (1936-1996).

З цієї нагоди відбувся літературний вечір за участі харківських письменників, зокрема Анатолія Перерви, Володимира Брюггена, Анатолія Мірошніченка, Ігоря Михайлина, Володимира Калашника. Головував поет В’ячеслав Романовський.

Учасники поділились своїми спогадами про найяскравішого харківського представника “шістдесятництва”, пролунали його вірші у виконанні заслуженого артиста України Анатолія Лобанова.

Переглянути відео з вечора можна тут.

Роман Черемський

---

Ігор Михайлин. Про «Далекі вогнища» Олеся Гончара*

Опубліковано | серпня 1, 2015 | Прокоментуй!

Ця повість датована 1986 роком, а вперше опублікована в однойменній збірці оповідань і повістей у видавництві «Радянський письменник» в 1988 році. Що ж це виходить? Що це мало не останній твір великої прози Олеся Гончара? Роман «Твоя зоря», який є реально останнім романом письменника, опублікований 1981 року. І справді: а що було після нього? Невеличка, сумірна з «Далекими вогнищами», повість «Спогад про Океан», під якою стоїть дата 1986—1987 і яка була опублікована в січневому числі журналу «Вітчизна» в 1988 році. Реально вона прийшла до читачів раніше за «Далекі вогнища», подані в книзі. Ну і, зрозуміло, потім була публіцистика — книжка «Чим живемо», яка вийшла двома виданнями 1991 і 1992 року. Але що там у нього в цей час писалося в художній творчості? І чому він у 1986 році вирішив написати повість про 1933? Читати далі

---

Цей невтомний харків’янин. Пам’яті Івана Степановича Маслова

Опубліковано | червня 22, 2015 | Прокоментуй!

Він був російським письменником і двадцять років (1995–2015) завідував кафедрою української та світової літератури в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Від цього російського письменника я ніколи не чув російської мови. Він любив Україну та її народ, шанував землю, яка дала йому життя. Розумів, що українці на своїй землі потребують підтримки кожної чесної людини, і був такою чесною людиною. Читати далі

---