Публікації за тегом "Ірина Мироненко"

“Огник серед поля” (Павло Грабовський та інші валківські історії)

Опубліковано | жовтня 12, 2017 | Прокоментуй!

Чверть століття працює у Валках краєзнавчий музей.  Розташувався він в ошатному старому будинку поряд із автомагістраллю Київ-Харків.  Як пояснив краєзнавець Микола Панченко, це приміщення губернського секретаря Миколи Кудрявцева. Збудоване 1902 року. Від вулиці усі оздоблення збереглися, тільки зверху були пофарбовані.

До свого 25-річчя музейники влаштували чергові ГРАБОВСЬКІ ЧИТАННЯ. У грудні нинішнього року мине 115 літ  від дня смерті поета, публіциста і перекладача  Павла Грабовського, чия доля пов’язана з Валками.  Такі читання влаштовуються вдруге. Читати далі

---

  “Виглибити всі глибини” (розмова з Олександрою Ковальовою про німецькі переклади)

Опубліковано | жовтня 6, 2017 | Прокоментуй!

       26 вересня відзначається Європейський день мов. У Євросоюзі  – 24 офіційні мови, близько 60 регіональних та мов меншин. Емігранти додають строкатості – вони використовують для спілкування понад 175 мов. Майже половина мешканців планети  розмовляє двома або й більше мовами. Декларується рівноправність усіх мов ЄС, але фактично  в роботі різних інстанцій, обслуговуванні, туризмі найчастіше звучать англійська, французька і німецька. Населення ЄС складається з носіїв 11 офіційних мов. Очолюють список німці, тобто чверть мешканців Євросоюзу спілкується німецькою мовою. Ця мова   стоїть на третьому місці у світі за частотою використання у видавництві книжок (домінує англійська, далі йде китайська).

Саме про літературу німецьку  в українському тлумаченні поговоримо, гортаючи  нові переклади із двомовного томика Олександри Ковальової  «Мій німецький канон».  Читати далі

---

ІНКЛЮЗИВНИЙ БОРЩ ІЗ МІННЕСОТИ

Опубліковано | вересня 14, 2017 | Прокоментуй!

 Ольга Тільна біля символу Університету Міннесоти – бабака. США, 2017 р.

        Хтось написав: “Ми вчимося все життя, за винятком часу, проведеного у  школі”. Що таке шкільна інклюзивна освіта, доступна для дітей з різними потребами, — вивчала на стажуванні за фінансової підтримки Державного департаменту США у  штаті Міннесота науковець і літераторка, харків’янка Ольга Тільна. Читати далі

---

«Влада глушить совість» (над сторінками історичної повісті про Івана Сірка)

Опубліковано | серпня 8, 2017 | Прокоментуй!

Колись  поет-харків’янин Олекса Марченко підкинув нам, школярам-початківцям, дорожню гру в рими. Їхали ми на всеукраїнську (чи тоді, в 70-х республіканську) нараду творчої молоді до Вінниці. Отож Олекса Андрійович серед інших слів зрештою виголосив, ніби зупинку для неуважних  пасажирів: “Вінниця!” Хтось шепнув “відмінниця”. Більше ідей не з’являлося. І тут наш куратор, розтягуючи-смакуючи склади промовив: “біло піниться”. Спіймавши погляди хлопців, розтлумачив: “Не пиво у вокзальному буфеті, а садок у цвітінні біло піниться”. Отак і залишилося головною словесною асоціацією з Вінницею на довгі роки. Читати далі

---

Приборкувач коней, що скачуть у мовах чужих (до 110-річчя від дня народження Василя Мисика)

Опубліковано | липня 22, 2017 | Прокоментуй!

Колись арабське поняття “раінді” (приборкувач коней) потрапило до грузинської мови і почало в середньовіччі означати “лицар”.  Приборкувач коней, що скачуть у мовах чужих. Таке означення підбираю, аби згадати поета і перекладача Василя Мисика.

Читати далі

---

ВТОМИЛОСЬ СТРЕМЕНО. ДОМАШНЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ (в гостях у Володимира Стального і його збірки “Тобі, єдиній !..” )

Опубліковано | липня 8, 2017 | Прокоментуй!

     Бувають життєві ситуації, коли не автор поспішає до своїх читачів із книжкою-новинкою, а вони самі везуть йому з видавництва свіжі пахучі примірники, щоб побути разом, почути не в телефоні голос друга, його нові рядки,  відчути “приязнь рук”, “одкровення потиску руки”,  згадати, як у спільній юності “колосилось вогнище іскристо”, “як смеркаються сади”. Цитую нову збірку Володимира Стального “Тобі, єдиній!..”,  на садибі якого у Балаклії, за сотню кілометрів від залів-клубів Харкова влаштували домашню презентацію його друзі-літератори.
Володимир Стальний (сидить у центрі) з рідними і  друзями-поетами (від лівого краю): В’ячеслав Романовський, Анатолій Перерва, син Орест Стальний, онука Дарина, дружина Галина, Леонід Тома. Читати далі

---