Очима культури

«Очима культури» № 43. Два полюси теорії мистецтва: «ідеалізм» Богдана Ігоря Антонича та «емпіризм» імпресіоністів.

Опубліковано | 7 Червня, 2017 | Прокоментуй!

У період інтенсивних теоретичних дискусій про суть мистецтва та природу творчого процесу, які розгорілися на зламі ХІХ і ХХ віків, українська інтелектуальна думка, на перший погляд, залишилася у фарватері епохальних осмислень та відкриттів у цій ділянці. Правда, так достеменно було лише на перший погляд, себто коли братимемо до уваги лише україномовну друковану спадщину наших інтелектуалів. В іншомовних культурних середовищах, в яких провідні українські творці і теоретики творчості часто були примушені функціонувати силою об’єктивних, майже неминучих, обставин, українці зробили вагомий вклад у революційні процеси розвитку теорії мистецтва та літератури.

Читати далі

---

«Очима культури» № 42. Леґенди «Тіней забутих предків».

Опубліковано | 2 листопадаа, 2016 | Прокоментуй!

 

У вступному тексті (названому, із властивим Іллєнкові нонконформізмом супроти канонізованих правил української мови: «Постріл під дощем: Натомість переднього слова») до автобіографічного роману (чи то белетризованих мемуарів?) «Юрка Іллєнка доповідна Апостолові Петру» видатний майстер «українського поетичного кіна» описує обставини химерної дуелі, яка мала відбутися між ним і Сергієм Параджановим після чергової різької сутички в час зйомок їхніх спільних знаменитих «Тіней забутих предків».

Читати далі

---

«Очима культури» № 41. «Міто-оповідь» Олександра Довженка.

Опубліковано | 1 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

Яке значення творчого спадку Олександра Довженка в історії української культури? А в цей же час: який реальний вимір його творчих досягнень і якою мірою ці досягнення співпадають із «мітом» Довженка як «одного із найвидатніших творців світового кінематографа»? Котрі з його кінокартин оправдано можна вважати шедеврами, а котрі — це, здебільшого, плоди вимушеного компромісу з жорстокими реаліями доби, а відтак і болісні мистецькі поразки?.. В час, коли перед українцями стоїть завдання переосмислити свою культурну історію та самототожність, такі питання повинні б, в ідеалі, хвилювати не лише спеціялістів-культурологів, а й українське інтелектуальне середовище в цілому. І того ж роду питання слід ставити щодо творчості далеко не лише Довженка, та, правда, його персона й ситуація таки досить особливі…

Читати далі

---

«Очима культури» № 40. Аванґардна музика Леоніда Грабовського.

Опубліковано | 14 Червня, 2015 | Прокоментуй!

У недавньому інтерв’ю для російського сайту COLTA.RU леґендарний швейцарський гобоїст, Гайнц Голліґер, принагідно згадуючи свій виступ на Заґребському бієннале 1969 р., згадав також про свій зв’язок з українським композитором Леонідом Грабовським:

«Я виконав теж «Мікроструктури» киянина Леоніда Грабовського. Ми з ним ніколи не стрічалися, але його твори я грав часто… Його переслідували на батьківщині та погано знали за її межами. Він писав, мабуть, найнесусвітнішу музику, з якою я коли-небудь мав справу, найбільш аванґардну музику із того, що будь-коли творилося в СССР. А особливо для ранніх 1960-х. Пізніше він написав для мене й Урсулі [Голліґер,арфістки, дружини Гайнца — МРС] тріо «Візерунки» для гобоя, арфи й альта, а ще пізніше «Малу камерну музику № 2» для гобоя, арфи й струнних. Згодом він виїхав до Америки, і я втратив із ним контакт…» (Я вдячний Євгенові Ґромову за те, що він звернув мою увагу на цю публікацію.) Читати далі

---

«Очима культури» № 39. Борис Лятошинський і українська симфонічна музика.

Опубліковано | 8 Квітня, 2015 | Прокоментуй!

Студент Бориса Лятошинського: Валентин Сильвестров, який і сам став славетним композитором, називає свого учителя «одним з найвидатніших композиторів ХХ ст.» А диригент Кирило Карабиць нещодавно заявив в інтерв’ю, що вважає Лятошинського — першим класиком української музики насправді світового рівня, натякнувши тим самим, що, попри свою величну важливість у розвитку нашої музичної культури, Микола Лисенко таки залишається творцем більш локального, не зовсім світового масштабу.

Читати далі

---

«Очима культури» № 38. Із послідовників «бойчукізму»: Галина Севрук.

Опубліковано | 5 Березня, 2015 | Прокоментуй!

Коли ретроспективно думаємо сьогодні про поняття «мистецтва українських шістдесятників», ім’я Галини Севрук, напевне, з’являється в нашій уяві (якщо воно узагалі з’являється) не серед перших і відомих його представників. У дисидентському середовищі, до якого вона була наближена, значно відоміші постаті Івана Марчука, Опанаса Заливахи або ж Богдана Сороки. Серед більш аполітичних «неформалів» (чи то пак мистецького «андерґраунду») видатнішою із перспективи сьогоднішнього дня є творчість чи то киянина Олександра Дубовика, чи львів’янина Карла Звіринського. І безперечно усі ці митці заслуговують на окреме й детальне обговорення, а то й на свої окремі телесюжети, які, можливо, мені ще вдасться здійснити колись у майбутньому. (А, звісно, є ще й спадщина офіційних соцреалістів 60-х рр., але про них сьогодні не так часто виникає бажання серйозно замислюватися й згадувати…)

Читати далі

---