Про нову збірку віршів від видавництва «Майдан» говорили у Львові, слухали від Казахстану до Люксембургу

17 грудня відбулася  віртуальна презентація нової збірки Ірини Мироненко  «Колиска для Бога» (вірші 2014-2022 років побачили світ у харківському видавництві «Майдан»). За точку перетину голосів і думок обрали Львівську обласну універсальну наукову бібліотеку.

До слухацької аудиторії долучалися шанувальники поезії з Харкова, Берестина, Сум, Києва, Люксемберга, Котбуса (Німеччина) і найвіддаленіша у просторі слухачка – з Павлодара (Казахстан), до якого понад три тисячі кілометрів.

Унікальним для фондів згаданої книгозбірні у Львові є французький трактат 1648 року  Рена Декарта «Про людські пристрасті».  Декарту, математику і філософу, приписують вираз: «Ті люди, яких особливо хвилюють пристрасті, найбільше можуть насолодитися життям».

Насолода від творчого спілкування на відстані хоч фрагментарно, але таки доступна в умовах великої війни нашого часу.

Із відгуків на презентацію.

Наталія Грайворонська, харківська літераторка і волонтерка (нині воєнна біженка, місто Котбус, Нмеччинан)

Щира вдячність за тепло Вашого голосу, мозаїчних, ні, саме вітражних спогадів і переливів. Дуже світло і радісно стає саме від таких моментів, коли хтось з учасників, гостей чи ведучих (будь-де) заглиблюється в спогади. Погляд, міміка й енергії змінюються, відчувається внутрішній лет. А немає спогадів, то й душа вже завмерла, не може довіритись ні собі, ні авдиторії. Звісно, це може і турбувати, і непокоїти, коли усі дрібниці (а особливо в наш час) враховуються. Менше з тим, саме це для мене й найцінніше. Це між рядків світиться».

Як читач починає знайомство з обкладинки, так і  представлення новинки відкрила розповідь авторки художнього оформлення Наталії Скринник (Берестин на Харківщині).

Авторка передмови до збірки – львівська поетеса Оксана Лозова теж мала що згадати. Саме вона познайомила Ірину із завсідниками львівської книгарні «Книжковий дворик» у листопаді 2015 року. 

«Я ж не орю, не сію і відкидаю геть усякій сум життьовий». Так розмірковував Григорій Сковорода.

Відкинути сум віртуальному зібранню допоміг поет і пародист зі Львова Іван Гентош. Його підхід до пародіювання учасників – не вихоплювати окремі рядки, а цитувати весь текст, який викликає бажання веселого переінакшення.

Тож отак обраносторінку із попередньої збірки Ірина Мироненко «Суниці Держпрому» (теж видавництво «Майдан», 2018).

***

На пляжі ще читають Мопассана.

Під парасолькою удав гойдаться звик

на шиї у фотографа. Так само

вінком у Харкові вив’язують часник.

Біля таблички «Відучу курити»,

як зуби негра, світяться зубки.

Закономірно цвіт несамовитий

в городі переплутував рядки,

щоб жінка вийшла на майдан Свободи,

а в кошику – городини краса.

Біліли бабці голуби на сходах,

поки в її онуки – Мопассан.

Пародія Івана Гентоша

***

Ото був сон – колотить серце зрана

(вже всяке снилось, та таке не ждав).

Негр вчить напам’ять томик Мопассана,

Фотографа удушує удав!

А я лише затяжку хтів зробити,

Та негр вже вивчив наших пару фраз,

В табличку тицьнув – Відучу курити!

Я перестав – такий відучить враз!

Мене штовхнула жінка дивно вбрана

І я прокинувсь цьому завдяки.

…Онуки бабць читають Мопассана.

Було би дивно, якби навпаки.

17.12. 2025

Послухати ZOOM-зустріч можна за публікацією на сайті регіональних  медіа Харківщини «Громада.груп»:

Творчу зустріч Харків  –  Львів організувала авторка подкастів “Градусник”