• Головна
    • Статут
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Поповнення товариства
Олександр Бобошко, Микола Воловик, “Учасникам АТО” →

Ніна Супруненко. Поезії

Опубліковано в 14 Жов, 2014 Прокоментуй! 11 322 переглядів

*   *   *

Спекотна спека…

Липень – сковорідка…

Трава зів’яла…

Липи відцвіли.

Твій день народження.

Тобі не гірко?

Років за спиною вже довгий клин…

 

Та що ж це я?!

День радості сьогодні.

Твій день народження.

А я – про сум…

За тебе я радіти завжди згодна,

А тут –

Печаль тобі якусь несу…

 

Вітаю від усього серця, друже!

Бажаю миру.

Миру – перш за все!

Сьогодні це нікому не байдуже,

Коли щодня

Війна нам смерть несе.

 

І знову – сум…

Таке життя настало,

Що й день народження тепер в сльозах…

Загинуло героїв

Вже немало –

Ми провели їх

У останній шлях…

 

О, Господи!

Та що ж це я?!

Не сердься…

Не ображайся, нині час такий.

Війна, мов рана, ниє й ниє в серці,

То й день народження

Такий гіркий!

 

Повторююсь: бажаю миру.

Миру!

Та ще – здоров’я,

Бо без нього ж як?..

Тепла і злагоди в твоїй квартирі,

Та ще в душі…

Це – миру добрий знак!

 

Бажаю щастя.

Всій твоїй родині.

І радості –

У злагоді й красі!

І миру, миру!

Миру Україні –

Тоді щасливі будемо усі.

24.07.14

Харків

 

***

Чудовий світ і вся земля свята,

Та найсвятіша – Україна наша:

Вона, єдина, в будні і свята

Наповнює життя стражденну чашу.

 

Вона – єдиний прихисток душі

В усіх країнах, землях, океанах,

Коли розпуки й підлості ножі

Наносять раз у раз підступні рани…

 

Ми – українці і своя земля

Для нас завжди найкраща в цілім світі,

Ми любимо її зблизька, здаля

І нею вічно щедро відігріті.

 

Не віддаляють гори, береги

І не роз’єднують недобрі люди…

Нехай не зазіхають вороги

На Україну – долі їм не буде!

 

Впаде незмінно кара за гріхи:

За зраду, крик дитини, смерть солдата…

І будьте певні, підлі вороги:

Вас, врешті, прокляне і власна мати.

 

13.05.14

Андорра ла Велья – Енкамп

 

***

Немає покоління без війни.

За що ця кара нашій Україні?!

Сполохані – за що?! – дитячі сни,

Чим завинила й перед ким – дитина?!

 

Чи є серця в правителів тупих?..

Чи поважають їх хоч власні діти?

Чи може, серед цих дітей такі,

Що здатні вбивствам та війні радіти?

 

Не схаменуться нелюди війни,

Бо в них нема ні розуму ні серця!

Бо прагнуть лиш нових земель вони –

Так у фашистів всіх часів ведеться.

 

Та України їм не звоювать,

Бо українці – надто волелюбні.

Загине їх тут незчисленна рать,

Якщо на нашу землю лізти будуть!

 

16.06.14

Андорра ля Велья – Енкамп

 

***

«Брати»  колишні вже тепер не з нами,

А проти нас – словами і вогнем!

…Прокинуться колись і росіяни,

Відчувши каяття нещадний щем.

Прокинуться.

Прозріють.

Бо не може

Ошуканим лишатись весь народ.

А мислячі – всім іншим – допоможуть,

Хоча в них буде безліч перешкод!..

 

16.06.14

Андорра ла Велья – Енкамп

 

***

 

Людина, що не любить землю власну,

Нізащо не полюбить і чужу!

Тож зрадники радіють передчасно,

Що подолали – зрадницьку! – межу…

 

Чужа земля не принесе ніколи

Тепла й добра тому, хто зло несе.

Тож, зрадники, готуйтеся до болю,

Тепер він в домі вашім – над усе.

 

Ви вже не дома, а в ганебних приймах.

Ви – зрадники. Копійка вам ціна.

А Батьківщина вас назад не прийме –

На вас тавро. Іудина вина.

 

16.06.14

Енкамп –  Андорра ля Велья

 

***

Тебе чогось в дитинстві не навчили:

Пріоритети, цінності – не ті.

 

Ти нині – просто зрадник Батьківщини,

Від тебе відвернулись всі святі.

 

І це тавро – носити до могили –

Від нього не відмитись у житті.

 

16. 06.14

Енкамп  – Андорра ля Велья

 

***

 

У кожного із нас свої проблеми,

Але війна – це горе для усіх!

Чи «за», чи «проти» – вже нема дилеми:

Чи сльози вибираємо, чи сміх;

Чи рабство, чи свободу України;

Чи грати, чи високі небеса;

Чи бути Батьківщина справжнім сином,

Чи виїсть очі сорому сльоза…

 

17.06.14

Андорра ла Велья – Енкамп

 

***

Нестримна жага волі у народу –

Вона знесла собою перешкоди!

Тепер не сумнівається ніхто,

Що предки наші – козаки від роду!

2.07.14

Енкамп

 

***

 

Біда зросла у владних кабінетах –

Це ні для кого вже не є секретом.

Тепер розплачується весь народ

За відданість тирану – безхребетних!

2.07.14

 

Енкамп

 

***

 

В дитині цій тече і кров моя,

І кров моїх батьків, і пращурів далеких –

Освячувала їх своя земля,

У кожного із них були падіння й злети…

 

Вони жили і в пісні. і в журбі,

І в праці непосильній, і в святах веселих,

Завжди – за кращу долю в боротьбі,

За чисту воду у ставках, сади у селах…

 

І нині на Полтавщині ще є

Сад дідуся мого, Івана Микитенка,

Щодня зозуля зранку там кує

І вітер між гілок дерев снує тихенько…

 

Росте і сад що батько посадив.

Щороку рясно й щедро влітку плодоносить…

Ця пам’ять роду, вірю: диво з див –

Вона нам не дає в житті забутись зовсім!

 

Який залишим слід ми на землі,

Щоб пам’ятали нас і діти, й внуки наші?

…Я пещу внучки рученьки малі –

А серце в грудях – наче щастя повна чаша!

 

Рости, маленька…  Хай тобі щастить

Знайти покликання своє у цьому світі!

Хай буде повнокровна кожна мить!

Щоб ти могла добру й теплу в житті радіти!

 

…А пам’ять роду – стрижень. Основне,

Що нас поєднує з минулим нашим тісно,

Це те, що не пощезне, не мине –

Це наша мова, і традиції, і пісня!

 

Оберігає все тебе нехай

У цьому світі з перших слів, з найперших кроків.

Ти – українка. Знай і пам’ятай:

Душа твоя, мов український степ, широка!

 

27.06.14

Енкамп

 

***

 

Звільняйся, Україно, від фашистів,

Щоб сяяло високе небо чисте,

Щоб колосилися пшениця й жито,

Щоб за синами сліз батькам не лити…

 

Щоб діти – лиш сміялись і кохали,

Змітай, Вкраїно, ворогів навалу!

…Хай повертаються – в своїх  батьків! – обійми,

Інакше – їх земля навіки прийме.

 

2.07.14

Енкамп

 

***

Все починається із матері…

Вона

Дає життя –

Народжує народи! –

І тягарем на ній завжди лежить вина,

Якщо в її дітей

Нема потреби у свободі…

 

2.07.14

Енкамп

 

***

Нестримна жага волі у народу –

Вона знесла собою перешкоди!

Тепер не сумнівається ніхто,

Що предки наші – козаки від роду!

 

2.07.14

Енкамп

 

Супруненко

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • «Втратили все, окрім волі і впертості» (за щоденником переселенки до Нової Зеландії)
  • Вітаємо переможців Конкурсу на здобуття Обласної премії імені Тані Шамрай
  • Літературознавчий дискурс від бароко до постмодерну: Колективна монографія
  • День народження Анатолія СТОЖУКА
  • Щастя й шану обережно неси
  • Сергій ВАКУЛЕНКО: “На наших землях перспектива все ж таки за українцями”
  • МІСТЕРІЯ ЗАГАДКИ: рецензія на книгу Юлії Ткачової “Єднання”

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech «Майдан» І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віталій Квітка Йогансен-фест Кириченко Ковальова Леонід Ушкалов Літературний музей Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий еміґраційна література малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк