* * *
Спекотна спека…
Липень – сковорідка…
Трава зів’яла…
Липи відцвіли.
Твій день народження.
Тобі не гірко?
Років за спиною вже довгий клин…
Та що ж це я?!
День радості сьогодні.
Твій день народження.
А я – про сум…
За тебе я радіти завжди згодна,
А тут –
Печаль тобі якусь несу…
Вітаю від усього серця, друже!
Бажаю миру.
Миру – перш за все!
Сьогодні це нікому не байдуже,
Коли щодня
Війна нам смерть несе.
І знову – сум…
Таке життя настало,
Що й день народження тепер в сльозах…
Загинуло героїв
Вже немало –
Ми провели їх
У останній шлях…
О, Господи!
Та що ж це я?!
Не сердься…
Не ображайся, нині час такий.
Війна, мов рана, ниє й ниє в серці,
То й день народження
Такий гіркий!
Повторююсь: бажаю миру.
Миру!
Та ще – здоров’я,
Бо без нього ж як?..
Тепла і злагоди в твоїй квартирі,
Та ще в душі…
Це – миру добрий знак!
Бажаю щастя.
Всій твоїй родині.
І радості –
У злагоді й красі!
І миру, миру!
Миру Україні –
Тоді щасливі будемо усі.
24.07.14
Харків
***
Чудовий світ і вся земля свята,
Та найсвятіша – Україна наша:
Вона, єдина, в будні і свята
Наповнює життя стражденну чашу.
Вона – єдиний прихисток душі
В усіх країнах, землях, океанах,
Коли розпуки й підлості ножі
Наносять раз у раз підступні рани…
Ми – українці і своя земля
Для нас завжди найкраща в цілім світі,
Ми любимо її зблизька, здаля
І нею вічно щедро відігріті.
Не віддаляють гори, береги
І не роз’єднують недобрі люди…
Нехай не зазіхають вороги
На Україну – долі їм не буде!
Впаде незмінно кара за гріхи:
За зраду, крик дитини, смерть солдата…
І будьте певні, підлі вороги:
Вас, врешті, прокляне і власна мати.
13.05.14
Андорра ла Велья – Енкамп
***
Немає покоління без війни.
За що ця кара нашій Україні?!
Сполохані – за що?! – дитячі сни,
Чим завинила й перед ким – дитина?!
Чи є серця в правителів тупих?..
Чи поважають їх хоч власні діти?
Чи може, серед цих дітей такі,
Що здатні вбивствам та війні радіти?
Не схаменуться нелюди війни,
Бо в них нема ні розуму ні серця!
Бо прагнуть лиш нових земель вони –
Так у фашистів всіх часів ведеться.
Та України їм не звоювать,
Бо українці – надто волелюбні.
Загине їх тут незчисленна рать,
Якщо на нашу землю лізти будуть!
16.06.14
Андорра ля Велья – Енкамп
***
«Брати» колишні вже тепер не з нами,
А проти нас – словами і вогнем!
…Прокинуться колись і росіяни,
Відчувши каяття нещадний щем.
Прокинуться.
Прозріють.
Бо не може
Ошуканим лишатись весь народ.
А мислячі – всім іншим – допоможуть,
Хоча в них буде безліч перешкод!..
16.06.14
Андорра ла Велья – Енкамп
***
Людина, що не любить землю власну,
Нізащо не полюбить і чужу!
Тож зрадники радіють передчасно,
Що подолали – зрадницьку! – межу…
Чужа земля не принесе ніколи
Тепла й добра тому, хто зло несе.
Тож, зрадники, готуйтеся до болю,
Тепер він в домі вашім – над усе.
Ви вже не дома, а в ганебних приймах.
Ви – зрадники. Копійка вам ціна.
А Батьківщина вас назад не прийме –
На вас тавро. Іудина вина.
16.06.14
Енкамп – Андорра ля Велья
***
Тебе чогось в дитинстві не навчили:
Пріоритети, цінності – не ті.
Ти нині – просто зрадник Батьківщини,
Від тебе відвернулись всі святі.
І це тавро – носити до могили –
Від нього не відмитись у житті.
16. 06.14
Енкамп – Андорра ля Велья
***
У кожного із нас свої проблеми,
Але війна – це горе для усіх!
Чи «за», чи «проти» – вже нема дилеми:
Чи сльози вибираємо, чи сміх;
Чи рабство, чи свободу України;
Чи грати, чи високі небеса;
Чи бути Батьківщина справжнім сином,
Чи виїсть очі сорому сльоза…
17.06.14
Андорра ла Велья – Енкамп
***
Нестримна жага волі у народу –
Вона знесла собою перешкоди!
Тепер не сумнівається ніхто,
Що предки наші – козаки від роду!
2.07.14
Енкамп
***
Біда зросла у владних кабінетах –
Це ні для кого вже не є секретом.
Тепер розплачується весь народ
За відданість тирану – безхребетних!
2.07.14
Енкамп
***
В дитині цій тече і кров моя,
І кров моїх батьків, і пращурів далеких –
Освячувала їх своя земля,
У кожного із них були падіння й злети…
Вони жили і в пісні. і в журбі,
І в праці непосильній, і в святах веселих,
Завжди – за кращу долю в боротьбі,
За чисту воду у ставках, сади у селах…
І нині на Полтавщині ще є
Сад дідуся мого, Івана Микитенка,
Щодня зозуля зранку там кує
І вітер між гілок дерев снує тихенько…
Росте і сад що батько посадив.
Щороку рясно й щедро влітку плодоносить…
Ця пам’ять роду, вірю: диво з див –
Вона нам не дає в житті забутись зовсім!
Який залишим слід ми на землі,
Щоб пам’ятали нас і діти, й внуки наші?
…Я пещу внучки рученьки малі –
А серце в грудях – наче щастя повна чаша!
Рости, маленька… Хай тобі щастить
Знайти покликання своє у цьому світі!
Хай буде повнокровна кожна мить!
Щоб ти могла добру й теплу в житті радіти!
…А пам’ять роду – стрижень. Основне,
Що нас поєднує з минулим нашим тісно,
Це те, що не пощезне, не мине –
Це наша мова, і традиції, і пісня!
Оберігає все тебе нехай
У цьому світі з перших слів, з найперших кроків.
Ти – українка. Знай і пам’ятай:
Душа твоя, мов український степ, широка!
27.06.14
Енкамп
***
Звільняйся, Україно, від фашистів,
Щоб сяяло високе небо чисте,
Щоб колосилися пшениця й жито,
Щоб за синами сліз батькам не лити…
Щоб діти – лиш сміялись і кохали,
Змітай, Вкраїно, ворогів навалу!
…Хай повертаються – в своїх батьків! – обійми,
Інакше – їх земля навіки прийме.
2.07.14
Енкамп
***
Все починається із матері…
Вона
Дає життя –
Народжує народи! –
І тягарем на ній завжди лежить вина,
Якщо в її дітей
Нема потреби у свободі…
2.07.14
Енкамп
***
Нестримна жага волі у народу –
Вона знесла собою перешкоди!
Тепер не сумнівається ніхто,
Що предки наші – козаки від роду!
2.07.14
Енкамп