• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі
← Сергій Шелковий “Три стихотворения”
Ніна Супруненко “Памяти ушедших друзей-поэтов…” →

Петро Джерелянський. Я — українець!

Опубліковано в 30 Гру, 2014 Прокоментуй! 1 870 переглядів

 

ЗГУБИВСЬ НАШ ШЛЯХ

 

…Заходилось знов на грозу.

Ліна Костенко

 

Збиралося, ми вірили, на ранок,

Але постало раптом надвечір’я,

А в сутінках, бува, не тільки ґанок,

І доленьку — пітьми ховає пір’я…

 

Збиралося, ми вірили, на весну,

Повіяли, однак, вітри осінні

І почуття, що квіткою воскресло,

Таки згасили… Хто ж у тому винний?..

 

Збиралося, ми вірили, на щастя…

Натомість, обернулося бідою.

Чи витримаю правдою причастя?..

Згубивсь між ковилів наш шлях з тобою.

 

 

ЩИРЕ СЛОВО

 

Лютує буря в океані,

Спасіння — годі вже чекати…

Немов ті «лемки у крисанях»,

Ми свідки теж, але не свята…

 

Лише один на кораблеві,

Хто сподівається на диво:

Хоч нерви в нього й не сталеві,

Та віра в Господа — правдива.

 

Це він, молодший між матросів

Приреченого пароплава,

— Врятуй нещасні душі! — просить —

Твоя, мій Боже, воля й слава!

 

Що сталось з кораблем маленьким —

Ніхто не знає достеменно,

Але матрос той молоденький

Своєю вірою спасенний!

 

Лиш ті на обширах російських,

Кому сумління — не полова,

Спасуться. Зайвим буде військо —

Бог чує тільки щире слово!

 

 

Я — УКРАЇНЕЦЬ!

 

…Все згадує себе в свою найкращу пору.

Ліна Костенко

 

А де знайти того, хто нам підкаже,

Коли була найкраща та пора?..

Самі ж про себе, друже мій чи враже,

Не відають старі та дітвора.

 

Насправді — небагато є такого,

Що варто зберегти в своїй душі,

Хоч досить часом дотику легкого,

Який би спомин твій розворушив…

 

Найкращі миті у скарбниці серця

Надійно зберігаю від чужих.

Одна із них — ті очі, мов озерця,

В яких кохання промінець застиг…

 

А інша мить (подібної немає,

Про неї згадую із Богом наодинці) —

Вона в скарбниці діамантом сяє…

Уперше проказав: «Я — українець!»

 

Петро Джерелянський

Залишити коментар

Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • Журнал «Харків. Lit» – продовжений політ
  • Пісня в юрті від «спартанця»
  • Майї Львович – 90!
  • Ольга ТІЛЬНА: “Перемога буде за нами, хоча й настане вона нескоро”
  • «Буковинський журнал» підтримує Харків
  • “Маринчин передпокій”: твір молодої харківської письменниці Мар’яни Буранової
  • Премія імені М.Чабанівського 2023

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен В. Бойко Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Кириченко Ковальова Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий еміґраційна література малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк