Світ без поетів, або чому у Спілці горять рукописи?

Яким був би світ, без поетів? Спробували відповісти на це питання у літературній студії «Зав’язь», у якої склалась добра традиція святкувати новорічні свята театралізованим дійством, співом і гарною поезією. Щоразу захід дивує та вражає глядачів креативністю й оригінальністю. Боротьба, яку показали в постановці «Убити Дракона» не закінчилася, вона продовжується й зараз, поки існує життя на землі, існуватимуть «дракони», що намагатимуться відібрати право голосу в простого народу, і відважні «Ланселоти», що битимуться за свободу. А поет завжди буде поетом, навіть якщо згорять його рукописи, головне – щоб жила душа. На дві години в Клубі письменників усі поринули в атмосферу справжньої магії та відчули наближення дива. А коли Марія Варлигіна почала читати вірш Б.Пастернака «Сніг іде», за вікном і справді почали кружляти сніжинки. Вистава закінчилася, усі оплесками привітали акторів, серед яких були: Анастасія Ващенко, Ілля Романенко, Максим Черкашин, Наталя Васильєва, Анастасія Доманська і, звичайно, Марія Варлигіна, яка зі Світланою Ринкевич заспівала пісні під гітару, що з ентузіазмом підхопив увесь зал. Ольга Степанівна Тараненко, керівник літературного гуртка, теплим словом подякувала організаторам свята та глядачам. Так пройшов цей день для творчої молоді Харкова. Дев’яте січня запам’ятається їм надовго. Тож яким би був світ без поетів? Мабуть, «неримованим».

Манана Ґлонті

Фото Міли Бельчик