Ніна Супруненко “КОРИДОР СЛАВИ”

КОРИДОР СЛАВИ

Коридором Слави провели
Кіборгів – низький уклін за мужність!
Хоч обличчя – кольору золи,
В поглядах – такий посил потужний!

Воїни – кохані і сини,
І батьки – Захисники держави!
Не бажали клятої війни.
Захист – завжди благородна справа.

 

Коридором Мужності ідуть,
Коридором Ніжності й Подяки!
Кожен – з вами цю долає путь,
Стиснувши вуста, аби не плакать…

 

Коридором Світла і Життя
Вас ведуть, а ми душею – з вами. ..
Найсильніші в світі почуття
В нас усіх – не передать словами…

 

Часу іншого відкрили лік:
Для сліпих – надія на прозріння.
Кожен з вас – це Справжній Чоловік,
Це – Надія людства на спасіння.

25.01.15

 

1941 – 2014

Сорок перший – чотирнадцятий…
Дати воєн… І журби…
“Плине кача” – сльози нації –
І пливуть човни-гроби…

 

Із Майдану і з Донеччини
“Плине кача” крізь серця…
Невідома, засекречена
Давня – та війна – і ця…

 

Сльози матерів – за датами…
Змінені лиш вороги.
Повниться земля солдатами,
Як водою береги.

 

Неможливо бути осторонь
Між словами “вмерти” й “жить” –
Збережи життя ім, Господи!
Україну збережи!

21.11.14

Харків – Київ

 

 

*   *   *

Світла моя Україно,

Ти не хотіла війни:

Кращі сини твої гинуть,

Бо патріоти вони.

 

Підлих фашистів навала –

Гусінь зелена на сад!

Згинуло їх вже чимало –

Щезла дорога назад…

 

Та очманілий загарбник

Знов посилає орду

Гинуть нізащо й замарно!

Мов матері їх не ждуть…

 

Так віддають на поталу

Легко?..  Без болю й жалю?!

Серце ж не каменем стало?!

Не за країну ж свою!

 

Наші солдати – герої:

В них Україна своя.

Змусили взятись до зброї,

Змусили гинуть в боях…

 

Бо захищають від смерті

Сім»ї свої.   Від – чужих!

…Мужні, достойні і вперті –

Боже, ти їх збережи!

22.01.15

 

 

*   *   *

Знайомий шлях… І я не за кермом,

То ж можу розглядати всі дрібниці,

Летіти разом з молодим орлом,

Відтворюючись у його зіницях…

 

Спостерігати за життям трави,

Де вкраплені горошок і ромашки,

І помічати десь паркан новий,

Десь – клумбу циній… Все нове – на краще!

 

На краще все, щ,о пророста з душі

І твориться невтомними руками…

Не за кермом – тож можу не спішить,

Хоч поспішати звикла вже роками!

 

Життя летить і вимага від нас

Щодня робити власний точний вибір.

І перед вибором – ми повсякчас –

Не заючи, що згодом з цього вийде!

 

Не можем одночасно бути скрізь –

Тож знову вибір неминуче буде,

А приведе до радості чи сліз –

Не можуть наперед дізнатись люди…

 

Щоденний вибір із десятків місць

Легким, звичайно, і не може бути.

Ми вибираєм доброту і злість,

Ми вибираєм: люди ми, не люди…

 

Не люди ті, хто вибирає зло.

Хто зраджує землі та Україні –

У кого Батьківщини не було

І вже не буде нізащо віднині.

25.07.14

Харків – Полтава

 

*   *   *

 

Вода в ставку небесно-синя

І жовтих квітів щедрий сміх –

Це, наче прапор України

Природа створює для всіх!

 

Ось льон квітує у долині,

На березі пісок рудий –

Це, ніби прапор України,

Що захищає від біди.

 

Волошки край дороги сині,

А далі – соняхи цвітуть…

Це Україна стелить сину

Цим прапором щасливу путь!

25.07.14

Харків – Полтава

 

*   *   *

 

Живіть, усі сини Вкраїни!

Хай вас оберіга Господь!

Щоби ніхто вже не загинув

Від зрадників і від заброд.

 

Живіть усі! Нехай Герої

Вас захищають із Небес!

Вони вже заплатили кров»ю

За Батьківщину, мир і честь…

25.07.14

Харків – Полтава

 

* * *

 

Людина, що не любить землю власну,
Нізащо не полюбить і чужу!
Тож зрадники радіють передчасно,
Що подолали – зрадницьку! – межу…

 

Чужа земля не принесе ніколи
Тепла й добра тому, хто зло несе.
Тож, зрадники, готуйтеся до болю,
Тепер він в домі вашім – над усе.

 

Ви вже не дома, а в ганебних приймах.
Ви – зрадники. Копійка вам ціна.
А Батьківщина вас назад не прийме –
На вас тавро. Іудина вина.

16.06.14

 

 

* * *

Немає покоління без війни.
За що ця кара нашій Україні?!
Сполохані – за що?! – дитячі сни,
Чим завинила й перед ким – дитина?!

 

Чи є серця в правителів тупих?..
Чи поважають їх – хоч власні діти?
Чи, може, серед цих дітей такі,
Що здатні вбивствам і війні радіти?

 

Не схаменуться нелюди війни,
Бо в них нема ні розуму, ні серця!
Бо прагнуть лиш нових земель вони –
Так у фашистів всіх часів ведеться.

 

Та України їм не звоювать,
Бо українці – надто волелюбні.
Загине їх тут незчисленна рать,
Якщо на нашу землю лізти будуть!

16.06.14

 

 

* * *

У нас уже так мало шансів є…
Але вони ще є – зроби свій вибір!
Щоб слово наше – і твоє, й моє –
Ніхто із наших душ і тіл не вибив.

 

Байдужість не приносила добра
Нікому зроду – гинули народи.
Є за плечима крила – вже пора
Розкрилить їх для нашої свободи.

23.05.14

Харків – Київ