Їх надихав Люботин

Таку (а, можливо, й іншу) назву матиме поетична антольоґія, робота над укладанням якої щойно розпочалася. До книжки ввійдуть вірші українських поетів, які або народилися в Люботині, або ж були пов’язані життям та творчою працею з цим невеличким слобожанським містом.

Далеко не кожен навіть із сучасних мегаполісів може, подібно до Люботина, похвалитися десятками імен самобутніх поетів, витоки та розквіт творчости яких були б пов’язані з рідним містом. Саме Люботин та його мальовничі околиці протягом близько двох століть (від XIX до початку XXI) стали справжнім джерелом надхнення — як для літераторів, котрі тут народилися й виросли, так і для тих, кого одразу й назавжди зачарувала дивовижна краса цього краю, хто відчув і власну причетність до його славетної та водночас драматичної історії…

За творами цих поетів можна досліджувати етапи розвитку вітчизняної поезії, оскільки їхні мистецькі пошуки відбувалися, здебільшого, в контексті загальноукраїнського літературного процесу. У Василя Мови (Лиманського) ще відчуваємо відлуння доби романтизму, народницькими за своєю сутністю є творчі та світоглядні засади Марусі Вольвачівни, певну данину авангардизмові встигла віддати молода Наталя Забіла, натомість Олександер Корж помітно тяжів до неоклясиків…

А от однією з ознак новітнього (по Другій світовій війні) часу стало непримиренне протистояння патріотично налаштованих мистців слова та антиукраїнської тоталітарної влади — поети, звертаючись до минулого й апелюючи до нащадків, незмінно мали в цьому жорстокому двобої переконливу моральну перевагу. Дуже різні за мистецькими вподобаннями та естетичними засадами Володимир Пасічник, Микола Козак, Степан Сапеляк ладні були ціною власної свободи, здоров’я й самого життя стверджувати та відстоювати свої послідовно націоналістичні переконання.

Зараз уже маємо вагомі підстави, аби говорити і про люботинську поетичну традицію, що її визначальною прикметою є глибоке патріотичне почуття — присутнє (часом, опосередковано) не в самій лише громадянській ліриці. А ще — надзвичайна щирість (без якої, власне, неможлива справжня поезія), природність інтонацій у спілкуванні з читачем-співрозмовником, помітне тяжіння до лірики пейзажної, позначеної сміливим використанням нетривіальних виражальних засобів… Незаперечним також є наступне: кожен із представлених у цій книжці поетів спромігся сказати щось своє, заповітне — в тільки йому притаманній формі.

На читачів Антольоґії чекає радість зустрічі не лише з поетами, добре відомими в Україні та світі, але й із тими, чий творчий доробок ще не став надбанням широкого читацького загалу. Різним, звісно, є і ступінь оволодіння майстерністю віршування — разом із досвідченими літераторами за професією представлені обдаровані поети-аматори… Із цілої низки причин добірки віршів, опрацьовані вже упорядником, суттєво різняться за своїм обсягом, однак, будь-яка з них містить достатньо поетичного матеріалу, щоби скласти власну неупереджену думку про того чи іншого автора.

Чи можна вважати наведений нижче наявний вже перелік поетів, які творили «з Люботином у серці», більш-менш вичерпним? Мабуть, що ні. Тому упорядник буде щиро вдячний членам літературної спільноти за пропозиції стосовно складу майбутньої Антольоґії.

Тел. упорядника: 761-04-86 (Петро Джерелянський);

E–mail: jerel@ukr.net

1. Маруся Вольвачівна
2. Василь Мова (Лиманський)
3. Наталя Забіла
4. Олександер Корж
5. Володимир Пасічник
6. Володимир Калашник
7. Станіслав Шумицький
8. Олекса Марченко
9. Віктор Киян
10. Євген Олексієнко
11. Микола Козак
12. Кость Маковійський
13. Олександер Кибальник
14. Алла Солодовникова
15. Віктор Бойко
16. Зоя Гостєва
17. Ніна Виноградська
18. Олена Певна
19. Олександра Ковальова
20. Петро Джерелянський
21. Степан Сапеляк
22. Ніна Супруненко
23. Олександер Євтушенко
24. Любов Каракаптан
25. Богдан Ант
26. Люцина Хворост
27. Ганна Панахно