У видавництві «Майдан» вийшла друга збірка Мар’яни Даниленко «Іншими очима». Щоразу, як я беруся до цієї книги, мені хочеться обійняти автора. Обійняти і тримати за плечі, щоб її біль трохи вщух.
На презентації, яка відбулася 13 жовтня в Харківському літературному музеї, яблуку було ніде впасти. Мені дуже хотілось побачити цю новину на сайті Спілки письменників, адже Мар’яну прийняли у число спілчан зовсім недавно. Я не люблю усталені визначення «молода поезія», «творча молодь», я натомість скажу вам, що Мар’яна Даниленко – жива. Жива і тремтлива, турботлива і природня, жіночна і різка, як вербова гілка – «не я б’ю, верба б’є».
Її тексти пронизані настроєм часу, щемливим і страшним теперішнім, але вони в хорошому сенсі класичні. Кожен, хто тримався зубами за повітря і коханих у ці страшні три роки, кожен, кому не вистачає любові у її найчистішому сенсі, виваженої, зрілої і сильної, як смерть (ми ж знаємо, що любов сильна, як смерть, і ще сильніша?) – кожен знайде тут рядок для себе.
Купити книгу можна за лінком у автора. Гроші, і це теж важливо, йдуть на потреби фронту, бо Мар’яна – поетеса, мама двох дітей і чуйна жінка – волонтер, який бере участь у цій війні в міру своїх сил.
https://www.facebook.com/mariana.kozulina?fref=ts
Юлія Баткіліна