«Київські різдвяні вірші» писалися і в поїздах. Під Харковом також

Національний тиждень читання поезії в Україні у 2026 році пройшов від  16 до 22 березня,  був традиційно приурочений до Всесвітнього дня поезії (21 березня). Організатор — Український інститут книги (УІК).  Його влаштували вже втретє. Цьогорічна тема — «Золотий гомін» (образ Павла Тичини 1917 року).  Завершальним акордом у Музеї літератури в столиці стала презентація збірки «Київські різдвяні вірші», яка об’єднала понад 30 авторів.

***

Над Києвом — золотий гомін,
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни…
…………………………………………………………………………
Чорний птах — у нього очі-пазурі! —
Чорний птах із гнилих закутків душі,
Із поля бою прилетів.
Кряче.
У золотому гомоні над Києвом,
Над всією Вкраїною —
Кряче.
О, бездушний пташе!

Чи це по ти розп’яття душі людської
Століття довбав?

Чорнокрилля на голуби й сонце …

……………………………………………………………..
Я дужий народ! — з сонцем, голубами.
Вітай нас рідними піснями!
Я — молодий!
Молодий!

          Кілька цитат із «Золотого гомону», який називають поемою-ораторією, відгуком на події 1917 року, коли утверджувалася українська державність. Оберімо їх  своєрідним прологом чи епіграфом для представлення колективної збірки «Київські різдвяні вірші».  Як написала у передмові письменниця, голова Київської організації НСПУ Тетяна Пишнюк (Фольварочна), «Різдво в Києві завжди було більше, ніж календарна дата.

        Це стан міста і людини, коли навіть в холоді й темряві знаходиться місце для світла, пам’яті  й надії. Збірка «Київські різдвяні вірші» народилася саме з цього відчуття – потреби зафіксувати крихкі, але справжні миті життя, у яких Різдво триває попри війну, втрати й тривоги».

Читайте також:

«Від Різдва до Різдва – чиста віра жива, хоча шлях наш такий непростий». Збірку  про Київ писала вся Україна

У Музеї літератури в столиці  анонсували ідею зробити колективні видання і про інші   свята України

«РІЗДВО – ЦЕ КОЛИ НА ЖИТТЯ ВИСТАЧАЄ І ВІРИ, І СИЛИ»

Надія Мазурець

Задум конкурсу  – києвоцентричний, продиктований  природним бажанням через особисті картини Різдва під час війни без надмірної пафосності нагадати, яка в нас хоч і розшарпана тривогами, переселенськими і ветеранськими бідами, але все-одно  неповторна столиця.

Рядки різних авторів складаються у  спільну різдвяну історію, у якій є місце й для побачень у кав’ярні поблизу Хрещатика, і для волонтерських  домашніх батончиків фронтовикам, і для куті в рушнику хрещеній у світі, який «розпадеться зрання на тривоги».

«Нам цю зиму взяти в жменьку,

Цю воєнну перемчати»

Наталка Поклад

«Вона розуміє: її будинок може стати наступним.

Вона обирає сукню,

Найкрасивішу, з птахом край серця»

Марія Потехіна

«І не розчиниться хлопчик-конвалія у повітрі,

він  у тебе за коміром сидить і завжди сидітиме»

Вікторія Оніщук

«Янголе, знаєш, передала

«столичні батончики» Таня –

Казка стається навіть в окопах.

Син рождається.

Тихо»

Вікторія Шевель

«У Великого Бога у планах достатньо див,

Просто вибухи ще досі не розбудили Його.

Сурмлять янголи ППО, провіщають день»

Світлана Фіялка

Світивсь вогнями Річковий вокзал,

Кориця з медом у п’янкім напої.

Дніпро рвучкий за нього все сказав,

На цьому світі їх було лиш двоє.

……………………………………..

«Я вже піду»,  – мовчать її вуста.

«Я так скучав,  – його благають очі,  –

І не сумуй без мене на свята».

«Аби ж могла»,  – її сльоза шепоче

Валентина Турчин

«Усі мотиви колядок

Розпочинають прочинені двері –

Аби лише був Господар»

Юлія Рахно

«А навесні, як зацвітуть каштани,

Йтиму Хрещатиком рано-вранці,

І мені щедруватимуть горлиці»

Галина Максимів

«Три зими…Три Різдва

промайнули, як вирваний сон»

Ірина Чередник

«Тобі, Солдате, вдячний за Різдво!

За те, що є. За те, що може бути»

Сергій Сіваченко

«Зимове місто стигне під снігами.

Ховає вечір в сутінках мости.

Йде свято…як же хочеться до мами…

Але уже до неї не дійти»

Тетяна Пишнюк

«У цей зимовий вечір, трохи вогкий,

Вальсує романтична заметіль.

В кімнаті свічки воскрешаю вогник,

А мати подає кутю на стіл»

Станіслав Шевченко

«Ген, сніги за вікном, як обітниця, чисті,

І дзвінка коляда додає світла святу.

Нині в келихах наших холодне іскристе,

Ми щасливі, сміливі та грішні. До завтра»

Тетяна Череп-Пероганич

Оскільки наш  сайт створено в Харкові й розповідає він здебільшого про справи харківських літераторів, процитуємо рядки нашої землячки Ірина Мироненко

Поїзд на Київ

Вже не чорне – щось руде в зелене

шаснуло над поїздом вгорі.

Звично не для тебе й не для мене

підхопило жолудь чи горіх.

Тінню – по мозаїці зупинки,

що була завжди Зелений гай,

білка чи краплинки і сніжинки

ляжуть Божій Матері в ногах.

І волхви у тамбурі закурять,

бо устигли донести дари.

То колись зірок, як проса курям.

Спершу хай різдвяна всім горить.

Десь за хмарами, над людом у вагоні,

де піддакує злоріким стук коліс.

«Кесареве – кесарю!»

В короні

спить з малим Ісусом чорний ліс.